Азіопська столиця Черновецького

05 травня 2008, 11:23 - Юрій КОРОГОДСЬКИЙ

До позачергових виборів у Києві лишилось менше трьох тижнів. Уже визначилися ролі, які гратимуть головні учасники гонки за здобуття столичного мерства.

Черновецький – багато-доброчинний мер, Турчинов – розумний, Кличко – сильний (а тепер ще й «чесний»), Катеринчук – красивий, Пилипишин – адміністративний. Інші актори теж мають своє амплуа.

На жаль, серед кандидатів не одразу можна знайти людей, що відповідають ролі «київський мер європейського міста». Безумовно, за останні півтора десятиліття цей вислів був серйозно дискредитований. Але розвиток міста, який кияни та гості столиці спостерігають на протязі останніх років, знову змушує згадати про географію.

Європа чи Євразія? Куди рухається Київ в той час, коли Президент пише листи до НАТО, а провідні партії дискутують про строки вступу до ЄС? Те, що відбувається з містом, дає всі підстави казати про копіювання розвитку іншого сусіднього мегаполісу – Москви (котра за самосвідомістю знаходиться зовсім не в Європі, а в іншому місці).

Швидкоплинне збільшення населення столиці. Московію це лихо спіткало у сімдесяті роки минулого століття, коли рівень життя у метрополії став відчутно відрізнятися від стану справ у провінції, котра багато в чому жила за стандартами військового часу. Київ довго відставав, і кияни тішились перевагами життя у великому місті, що водночас залишалося затишним та спокійним. Але в останні п’ять років все змінилося. Сотні тисяч, якщо не кілька мільйонів українців обрали своєю долею війну за виживання у соціально ворожій столиці.

Київ змінився на очах. Адже інфраструктура не розвивалася з вісімдесятих років. Останній приклад такого розвитку – будівництво інженерних мереж районів Осокорки та Позняки, що припало на завершальні роки перебудови.

Відтак сьогодні ми маємо перспективу перетворення Києва на суміш Москви та Мехіко. У останньому живе, до речі, половина мешканців країни...

Руйнування громадського транспорту. Це явище відчутне в усіх українських містах, однак в мегаполісі воно отримує нову якість, бо в Києві не пройдеш пішки з роботи додому.

Найсерйозніших втрат зазнав такий суто європейський вид транспорту, як трамвай. В той час, коли була можливість модернізувати колії, зробити рух трамваїв безшумним, придбати нові вагони, керівництво міста на чолі з Сан Саничем почало знімати рейки в масштабах усієї столиці.

Спочатку був похований маршрут №27, що пов'язував глибини Лівобережжя (бульвар Перова) з центром міста (Палац спорту). Потім від Лівобережжя відрізали Поділ (у сенсі трамвайного сполучення). Далі рейки знімали з завзятістю комсомольських п'ятирічок. Замінy їм вигадали у вигляді маршруток, що поступово почали витісняти тролейбуси та автобуси.

У кращому випадку це був євразійський (московський) варіант розвитку міського транспорту. Бо трамваї є звичайним явищем у Європі, однак вони малопоширені у Азії чи Африці. На відміну саме від маршрутних таксі, що успішно бігають вулицями різних афроазійських міст.

Так, у Східному Єрусалимі нікого не дивує, коли купа палестинців лізе у переповнену маршрутку. У Єрусалимі багато маршруток, а єдиний трамвайний маршрут будується вже більше десяти років, і навряд чи з'явиться у найближчі роки. Києву є з кого брати приклад...

Знищення пам'яток історії. Тільки ледачий не писав останнім часом про спаплюжений Андріївський узвіз, Пейзажну алею чи хмарочоси у Маріїнському. Однак оминути цей аспект міського життя не можна.

Технологія точкової забудови парків та скверів, знищення старих будинків у центрі міста та виселення мешканців задля інтересів забудовників була адаптована у Москві ще в середині дев’яностих років, коли Київ не міг оговтатися від економічної кризи. Лужковські містопланувальники навіть розтрощили готель «Москва», котрий своїм блискучим виглядом ніяк не був схожий на аварійну будівлю, однак стояв не там де треба – а саме, біля самісінького Кремля.

Як каже російський публіцист Ігор Свінарєнко, «строительство – это бабки», тож готель постраждав за своє «грошовите» місце.

Ми досі дивуємось, чому Омельченко та Черновецький, як заправські диверсанти НКВС, руйнують будинки на Хрещатику. Але ж у них був гарний вчитель, і звали його Юрій Михайлович Лужков.

Зниження загальної культури жителів міста. Тут важко визначити, що вплинуло більше, але, як результат далекоглядної політики з нищення старого Києва, маємо якісні зміни. Часи, коли люди ходили у метро пішки, давно пішли в минуле. Це раніше москвичі, що бували в Києві, дивувалися, що ніхто нікого не збиває з ніг.

Зараз метро стає небезпечним місцем для нормальної людини, бо вижити у вирі розлючених та агресивних мешканців стає все складніше. Київ наздогнав Москву навіть за таким критерієм, як вуличне хамство. Російський мат можна почути де завгодно, хоча українцям історично не притаманна традиція, як кажуть північні сусіди, «с помощью этих слов слова в предложения связывать».

...Отже, розвиток дійсно є. І праві ті, хто кажуть, що Київ за останні роки змінився. Але він не став Європою. Скопіювавши Манежну площу та «пробки» на дорогах, будівельний «беспредел» та міграційний хаос, презирство до історичної архітектури та пошану до «новоделов», Київ став типовим євразійським містом. Десь там між половцями та хазарами, племенем чудь та татарами, далеко від франків та готів.

Вже після розпаду СРСР збулася мрія провінційних апаратників з ЦК КПУ. Київ став другою Москвою, беручи чомусь не найкраще, що було можна запозичити.