Хто полює на Цушка?

22 квiтня 2008, 16:44 - Олександр МИХЕЛЬСОН

Загадкова ситуація довкола екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушка – точніше, довкола кримінальної справи щодо нього – стає все заплутанішою. Момент істини, що мав би настати ще вчора, вкотре перенесено. Можливо, не востаннє.

Почати, втім, варто з 24 травня минулого року. Саме тоді загін міліції «Беркут» за особистим наказом глави МВС увійшов до будівлі Генеральної прокуратури, блокувавши співробітників Управління державної охорони. Останніми в приміщенні ГПУ командував безпосередньо начальник Управління держохорони Валерій Гелетей.

Причиною катавасії, що чудом не перетворилась на стрілянину, стало звільнення з посади «двічі Генпрокурора» Святослава Піскуна.

Точніше, спочатку Президент Ющенко поновив Піскуна на посаді, з якої сам же звільнив його ще восени 2005 року – бо поновити його Президентові наказав суд. Але менш ніж за місяць Ющенко видав новий указ, яким скасував призначення (подібну схему вже цього року вжили до судді Конституційного суду Сюзанни Станік).

24 травня до ГПУ з’явились тодішній секретар РНБО Іван Плющ та вже згаданий Валерій Гелетей: вони мали зачитати указ про «вигнання» Піскуна та передачу повноважень його заступнику, прокуророві Криму Віктору Шемчуку.

А захищати «опального» Генпрокурора і прибув Цушко в супроводі «Беркута».

Детектив тривалістю в рік

Подальші події відомі: кадри спецназівців, які ламають двері прокуратури, облетіли всю країну. Як і гучні заяви з Банкової про те, що винні в «захопленні» прокуратури не уникнуть відповідальності.

Насправді ж, як водиться в Україні, кримінальну справу (точніше, кілька справ), порушили «за фактом», а пізніше постанови про їхнє порушення скасував Печерський суд Києва.

Тим часом ще 26 травня, рівно за два дні після подій в Генпрокуратурі, Цушка госпіталізували з діагнозом «інфаркт міокарду». Міністра терміново вивезли на лікування до Німеччини, а його соратники по Соцпартії заявили, що Цушко отруєний.

За численними заявами соціалістів, міністра отруїли ледь не за прямим наказом Ющенка – але, звісно, не через сумнівну історію з Генпрокуратурою, а за те, що він нібито спинив внутрішні війська, яким Ющенко (знову ж, нібито) наказав розігнати парламент V скликання.

Подальшим перипетіям «справи Цушка» позаздрить будь-який автор детективів у м’якій обкладинці (див. хронологію). Здавалось, після згаданого рішення печерського суду гаряче літо 2007-го зовсім відсунуло її на другий план. Але в останній день літа поновлення справи вимагає сам Віктор Ющенко. «В мене запитання: по відношенню до фермера чи до міністра закон у нас єдиний чи ні?», - у своєму стилі запитав Президент на координаційній нараді працівників правоохоронних органів.

Та правоохоронці нікуди не поспішають – причому як з поновленням слідства з приводу подій в ГПУ, так і, що характерно, з розслідуванням заяв про отруєння Цушка. Лише у жовтні стає відомо: порушити справу про отруєння відмовлено – «за відсутністю складу злочину». А з моменту, коли апеляційний суд скасував рішення печерських колег про заборону кримінального переслідування Цушка, і до повторного порушення кримінальної справи, минуло два місяці.

Нарешті, 25 березня з прокуратури просочилась інформація: розслідування справи продовжено ще на чотири місяці (на той час термін розслідування вже мав спливти). І тоді ж стало відомо: слідство ведеться вже не за «фактом», а конкретно проти Василя Цушка.

Тоді ж деякі ЗМІ повідомляли, що екс-міністрові інкримінується порушення ч. 1 ст. 365 та ч. 2 ст. 343 Кримінального кодексу. Ідеться про перевищення повноважень, що заподіяло «істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та державним інтересам», та про втручання в діяльність правоохоронців.

І ось 16 квітня – сенсація: заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін зробив сенсаційну заяву: Цушкові пред’явлено обвинувачення. В Москві.

З цього моменту без упину намагався здобути про це більше інформації.

Чи була «пред'ява?»

Насправді пан Кузьмін сказав дуже мало. Зокрема, він повідомив, що Цушко проходить курс лікування в одній з російських клінік, та, «тим не менше, він виявив бажання співпрацювати зі слідством, але на території Росії, що дозволяється українським законодавством».

Однак лишалось незрозумілим, чи отримав Цушко звинувачення з дотриманням усіх процесуальних норм – наприклад, чи розписався в його отриманні.

Тим більше, що, за нашими даними, представники прокуратури їздили до Москви двічі: спочатку це нібито був... сам Ренат Кузьмін. А вже пізніше для пред’явлення постанови Білокам’яну відвідав слідчий – начальник управління ГПУ з поетичним прізвищем Ленський.

Насторожує і відмова Кузьміна під час прес-конференції назвати дату вручення постанови. Слова «у квітні» - не пояснення, якщо його дають за два тижні до кінця цього місяця, чи не так?

Лише вчора нам вдалося зв’язатись із відомим українським адвокатом Тетяною Монтян. Особистий друг Цушка, вона була однією з перших осіб, що заявили про його отруєння 11 місяців тому.

На жаль, пані Монтян фактично відмовилась коментувати події, свідком яких була сама. Бо адвокат зізналась, що перебувала останніми днями в Москві, поруч з екс-міністром – але навідріз відмовилась розповісти подробиці. Порадивши чекати на прес-конференцію, яка, можливо, відбудеться найближчим часом.

Зокрема, пані Монтян не підтвердила (але й не заперечила) того, що звинувачення Цушку висунуто саме за ст. 343 та 365, і саме за тими пунктами, про які йшлося ще у березні цього року.

Не вдалося отримати коментарі і з приводу іншої зібраної нами інформації. Наприклад, нібито в тексті постанови про притягнення Цушка наголошується, що співробітники «Беркуту» (включаючи тодішнього начальника цього підрозділу Бойка) діяли... не розуміючи злочинності відданих їм наказів.

Якщо в документів про це дійсно йдеться, це може означати, що доблесні «беркутівці» просто «здали» свого колишнього шефа – і, можливо, в обмін на невигідні для нього свідчення.

Або, можливо, що благородний міністр узяв усю провину на себе. Зрозуміти, як воно було, важко: враховуючи закритість Генпрокуратури по цій справі, лишається сподіватись хіба що на те, що умовна «сторона Цушка» дійсно вирішить перевести протистояння в публічну площину.

На завершення ж зазначимо, що у тому дуже й дуже малоймовірному випадку, якщо Цушко стане першим українським екс-міністром, кримінальну справу по котрому доведуть до суду, йому «світитиме» не надто м’яке покарання.

Так, максимальна санкція ч. 1 ст. 365 – це арешт на строк до 6 місяців чи обмеження волі до чотирьох років, а ч. 2 ст. 343 КК – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Хоча, скажімо, ч. 3 тієї ж статті 343-ї передбачає значно більший термін ув’язнення. Але це – якщо відповідні дії «спричинили тяжкі наслідки». В Генпрокуратурі ж 24 травня минулого року, як відомо, нікого навіть не поранили.

В іншому випадку, очевидно, ті, хто сьогодні вимагає «крові» Цушка, мали б сильніші позиції, а його захисники – навпаки. Хоча і не обов’язково: судячи з вищеописаного, і вороги, і захисники екс-міністра сьогодні знаходяться в одній владній команді...

ХРОНОЛОГІЯ «СПРАВИ ЦУШКА»

24 травня 2007 р. – міністр внутрішніх справ Василь Цушко на чолі загону близько 100 бійців «Беркута» прибуває до Генпрокуратури, де зачитано указ Віктора Ющенка про відставку Святослава Піскуна. Дізнавшись про прибуття міліції, начальник Управління держохорони Валерій Гелетей наказує не допустити в приміщення сторонніх. Бійці «Беркуту» захоплюють будівлю без жертв з обох боків. Цушко заявляє, що намагався перешкодити узурпації влади.

26 травня – Цушка госпіталізують з діагнозом «інфаркт міокарду». Соціаліст Євген Філіндаш заявляє, що міністра отруєно. 30 травня це ж заявить адвокат Тетяна Монтян.

20 червня – Печерський суд закриває слідство проти Цушка, порушене 25 травня в. о. Генпрокурора Віктором Шевчуком (саме його збирались призначити на посаду Піскуна).

13 серпня – Печерський суд закриває справу проти начальника Управління держохорони Валерія Гелетея. Троє депутатів від Партії регіонів, що також перебували в ГПУ 24 травня, звинувачували його в перевищенні повноважень та перешкоджанні депутатам.

31 серпня – Президент України Віктор Ющенко виступає за поновлення справи проти Цушка (аналогічну заяву Ющенко зробить ще й 19 веерсня).

26 вересня – Василь Цушко заявляє, що дійсно був отруєний, і що звернеться з цього приводу до Генпрокуратури.

30 вересня – в день позачергових виборів до Верховної Ради, після закриття виборчих дільниць, стає відомо, що міністр уряду Януковича та кандидат в депутати від СПУ Василь Цушко подав у відставку з посади глави МВС.

9 листопада – прес-служба ГПУ повідомляє, що в порушенні кримінальної справи про отруєння Цушка відмовлено.

22 листопада – стає відомо, що Київський апеляційний суд дозволив поновити кримінальні справи про захоплення ГПУ.

Грудень 2007 р. – справи про захоплення ГПУ порушено знову; тепер їх об’єднано в одне провадження.

24 грудня – представляючи нового главу МВС Юрія Луценка, Президент Ющенко вкотре заявляє, що винуватці подій в Генпрокуратурі будуть покарані.

18 січня 2008 р. – Колегія Апеляційного суду приймає остаточне рішення про законність справ щодо захоплення Генпрокуратури.

Лютий – Цушко, за джерелами , виїздить на лікування до Москви. Там, за чутками, ним опікується, зокрема, міністр внутрішніх справ РФ Рашид Нургалієв.

29 лютого – Генпрокурор Олександр Медведько заявляє, що слідство гальмується через неявку на допити Цушка. Він запевняє, що справа особисто проти екс-міністра не порушувалась, але в разі подальшої неявки до ГПУ його можуть затримати. Медведько повторить цю заяву 19 березня, додавши, що місцезнаходження Цушка йому невідоме.

25 березня – В пресу потрапляє інформація про продовження терміну слідства у «справі Цушка». У свою чергу, член Соцпартії Євген Філіндаш заявляє, що Цушко дійсно знаходиться за кордоном, але готовий давати свідчення звідти.

16 квітня – Заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін повідомляє, що Цушку пред’явлено обвинувачення в Москві. День, коли це сталось, Кузьмін не називає та заявляє, що слідчий ГПУ досі знаходиться в російській столиці, і що Василь Цушко готовий «співпрацювати зі слідством».