Валентина Семенюк: «Якби я виконувала всі доручення Тимошенко – уже б давно сиділа в тюрмі»

Написати коментар 6
Версія для друку 

Як стверджує голова Фонду державного майна, з першого вересня поновляться спроби «розідрати» її на цьому посту. Виходить, в Україні майно ще є і за нього варто боротися?

Валентино Петрівно, чи можна розцінювати ваші різкі заяви персонально на адресу прем’єра Юлії Тимошенко як позицію людини, якій вже нічого втрачати?

Посада - це не самоціль і не життєвий пріоритет. Мені дуже прикро за державу.

За «державу обидно» не тільки вам. Нещодавно в пресі пройшла інформація про можливе придбання «Сибірським антрацитом» двох вугільних об’єднань - «Ровенькиантрацит» і «Свердловськантрацит», - котрі дають 80% українського енергетичного вугілля. Це правда? Адже тут «попахивает» загрозою вітчизняній енергетичній безпеці...

Всі розповіді Міністерства вугільної промисловості й Тимошенко щодо приватизації шахт ведуться ще з 2005 року. І ще тоді я їм сказала: «Нічого не буде, поки не будуть внесені зміни до законодавства щодо приватизації, не буде змінена програма приватизації». Бо програма приватизації не мінялась з 2000 року.

Десять разів при всіх урядах ми пропонували змінити правила, тому що побачили - скільки потрібно виправити помилок. Але вносимо законопроекти, а вони не проходять - вигідно, щоб все було по-старому...

І тому закону про особливості приватизації вугільної галузі немає. А є указ Президента N200 й рішення Ради національної безпеки і оборони про те, що сьогодні вугільна промисловість повинна мати галузеву програму енергетичної безпеки. Але до цього часу проекту закону про особливості приватизації вугільної галузі до нас так і не дійшло.

Але міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець розповідав на прес-конференції, що виставлені на приватизацію шахти вже розбиті на лоти за територіальним принципом.

От я б і хотіла побачити хоча б один документ, який би міг показати: як це робиться - продавати вугільні шахти лотами? Це як? Кілограмами, метрами, акціями? Такого документу у державі, в Фонді державного майна України немає! Декілька було доручень Фонду включити шахти в перелік об’єктів, що підлягають приватизації, на що Фонд держмайна завжди відповідав: «Нема закону»!

Чому?

В 1996-у році, коли ми приймали Конституцію України (а там стоїть і мій підпис), я добивалась чіткого: закони розробляє Кабінет міністрів, ухвалює парламент, підписує Президент - він гарант Конституції. Тому я дію виключно в рамках тих законів, які прийняті в такій спосіб.

А сьогодні Тимошенко що робить? Вона ж привикла всім давати доручення без рішення Кабінету міністрів. І пише! От якби я всі такі «бумажки» виконувала - то вже б, напевно, всі тюрми просиділа.

А Юлія Володимирівна вас би не витягала з тюрми, як ви її свого часу?

Думаю, що ні.

Ви особисто бачили письмові розпорядження прем’єра?

Думаю, це питання краще задати Генеральній прокуратурі. Чи є в Кабінеті міністрів оригінали тих доручень, які вона давала - закрити газету, закрити рахунок Фонду держмайна, знищити такий-то номер газети, призначити такого-то керівника?

Яка нині доля Одеського припортового й «Укртелекому»?

Згідно з вищезгаданими мною указом Президента та рішенням ради національної безпеки й оборони України мають бути внесені зміни в програму приватизації. Крім того, кожна галузь повинна мати свою галузеву програму. Щоб чітко визначитись: це ми продаємо, а це залишаємо.

У нас залишилось 21% власності! На жаль, законів немає і програм також. Тому все, що стосується об’єктів стратегічного значення, підприємств-монополістів, які визначені в президентському указі й рішенні РНБОУ - це табу. І ніякої приватизації не може бути. От і все.

Звичайно, якби на моєму місці були представники від БЮТу, які казали, що укази Президента не треба виконувати, - це вже було б зроблено. А я людина законослухняна, я не випадково подала в суд на Тимошенко й Кабінет міністрів за незаконні дії від 25 квітня (спроба призначити головою Фонду Портнова - Авт.).

І в якому суді розглядається справа?

В Печерському.

О, найсправедливіший суд світу...

Не можна говорити, що всі судді погані. Я не стою ні на чиїй стороні, я за диктатуру закону, але не пролетаріату. Бо коли зараз дивлюсь на окремих «пролетаріїв» з фракції БЮТ, то запитую себе: «Хто ж тоді я?».

Якщо ці пролетарії-мільярдери виголошують пролетарські лозунги, а «деруть» всю Україну, то, вважаю, сьогодні дійсному пролетарію-робітнику нема значення, на якому підприємстві працювати – державному чи приватному. Він повинен бути захищеним належними умовами праці, рівнем оплати праці, соціальними гарантіями, системою страхування, дотримання законодавства про соціальне партнерство, - так як це передбачено відповідними угодами.

Інтерв’ю не буде повним, якщо не спитати про ваше кандидатство в майбутній президентській кампанії. Ви серйозно вирішили йти на вибори? Ви дійсно будете кандидатом від Соціалістичної партії?

-Партія прийняла політичне рішення. Я - претендент на кандидатство в президенти. Будуть вибори, буде наступне політичне рішення партії - буду його виконувати. Політичне рішення партії на сьогодні прийнято, я його сприйняла і буду виконувати.

Читайте також початок інтерв'ю: «Я прийшла до Тимошенко не в пісочниці гратися»