Хто бере Україну на атомну «пушку»?

10 липня 2008, 09:34 - Дмитро КОНОВАЛОВ

Безперебійність роботи енергетичної системи України або збереження природного ландшафту річки Дніпро і пам'яток археології? До цієї дилеми зводиться суперечка, що виникла навколо будівництва Канівської гідроакумулюючої електростанції.

Як завжди в подібних ситуаціях, лінія протистояння окреслена досить чітко. З одного боку – держава, що реалізовує проект, з іншої – протестуюча громадськість: екологічні неурядові організації, правозахисники і культурні діячі.

Канівська ГАЕС – один із трьох подібних об'єктів, які планувалося ввести в експлуатацію на території України в рамках єдиної енергетичної системи колишнього СРСР. Згідно з планами тодішнього керівництва, в середині 80-х років було почато зведення Канівської, Ташликської й Дністровської ГАЕС.

Проектувальниками вони задумувалися для акумуляції енергії шляхом закачування води у водосховища під час спаду енергоспоживання. У моменти пікових навантажень на електромережу вода повинна пропускатися через турбіни, виробляючи додаткову електрику.

Проте одночасно з початком цих будівництв у країні почали з'являтися професійні захисники навколишнього середовища. Найгучніші справи тих років відомі й сьогодні: боротьба з перекиданням сибірських річок для зрошування степів Центральної Азії (зараз цей проект знов розглядається Казахстаном і Росією), із заводами з виробництва білково-вітамінних концентратів...

У той час акції екологів виявилися вельми успішними. Хоча, напевно, не стільки їх зусилля, скільки загальна криза привела до того, що велика частина грандіозних будівництв в Україні і в інших республіках колишнього СРСР врешті-решт була взагалі припинені.

Ця доля спіткала й українські гідроакумулюючі станції. І в перші роки незалежності Україні було не по кишені фінансувати витратні енергетичні проекти.

Проте, потреба в регулюючих потужностях залишилася. У 2003 році Кабінетом міністрів під мляві протести екологічних організацій було ухвалено рішення відновити будівництво Ташликської ГАЕС. У серпні минулого року, не дивлячись на критику активістів екологічних організацій, був відкритий її перший пусковий комплекс.

У 2006 році були початі дослідницькі роботи й із проектування добудови Канівської ГАЕС. Наразі ці роботи ще не закінчені. Але вже зараз набирає силу інформаційна кампанія проти цього будівництва. З критичними заявами виступила Міжнародна доброчинна організація «Інформаційний центр «Зелене досьє».

Аргументи прості. По-перше, на думку фахівців центру, Канівська ГАЕС економічно неефективна, оскільки не є самостійним джерелом енергії, а тільки компенсує потужності атомних станцій. По-друге, на території, що підлягає затопленню, знаходяться унікальні археологічні пам'ятки часів пізнього палеоліту.

Як розповіла координатор цієї організації, екологічний менеджер Надія Шевченко, критична доповідь щодо Каневської ГАЕС була підготовлена за завданням міжнародного фонду «Bank watch». Ця неурядова організація була створена правозахисниками з країн Східної Європи для суспільної експертизи соціальної і екологічної складової проектів, які планується фінансувати за рахунок банківських кредитів.

Як повідомила Шевченко, замовник будівництва Канівської ГАЕС – Державна акціонерна компанія «Укргідроенерго» – збиралася отримати позику у розмірі 250 млн. доларів у Європейському банку Реконструкції й Розвитку. Але в травні 2008 року ЄБРР відмовився фінансувати цей проект.

Правда, «Укргідроенерго» називає інші джерела фінансування будівництва. За словами директора з виробництва й технічного розвитку Вадима Рассовського, гроші на підготовку проектної документації Канівської ГАЕС виділяються за рахунок надбавки до тарифу за електроенергію, генеровану компанією. За рахунок цих же коштів ведуться роботи, пов'язані з підтримкою незавершеного будівництва в безпечному стані.

Інформацію про те, що «Укргідроенерго» зверталося за кредитом в ЄБРР, в підприємстві не підтвердили, але і не спростували. Зате з повною упевненістю можна говорити про те, звідки беруться гроші для інформаційної боротьби. На сайті фонду «Bank watch» серед спонсорів перераховані такі організації, як Freedom House, Rockefeller Brothers Fund, Open Society Institute.

Всі ці установи часто стають об'єктами нападок антиглобалізму, який звинувачує їх у цілеспрямованій політиці з деіндустріалізації економік окремих країн.

Хоча мова не тільки про тиск на «відсталі» країни на користь «розвинених»: злі язики стверджують, що ці могутні фонди вже добилися відмови від програм з розвитку атомної енергетики таких держав, як Німеччина і США .

Втім, що стосується цього конкретного випадку, то Канівська ГАЕС, найімовірніше, все ж таки буде добудована. Оскільки без достатньої кількості маневрових потужностей Україна просто не зможе інтегруватися в енергетичну систему Європейського Союзу. А це одна з умов членства в цій організації.

Але, безумовно, подібні об'єкти будуть і далі зручними мішенями для критики з боку неурядових громадських організацій. Тим самим даючи роботу не тільки енергетикам, але й професійним захисникам природи.

Читайте також: «Українській Швейцарії» загрожує атомний потоп