Інформаційний буревій

Написати коментар 0
Версія для друку 

Мешканці планети вірять у те, що глобальне потепління загрожує наступному поколінню людства

Є тільки один незаперечний факт, який вказує на те, що проблема глобального потепління не міф. На вулицях міст України дійсно дуже пекуче. А якщо згадати аномально теплу погоду в середині січня 2007 року, то можна легко піддатися тривозі, що нагнітається вітчизняними й світовими мас-медіа. Але якби не ЗМІ, те окремо взяті громадяни навряд чи б свої відчуття дискомфорту від підвищеної температури зводили б до проблеми планетарного масштабу.

Єдине, що можна твердити з повною впевненістю, так це те, що раціонального пояснення тому, що діється у світі, немає й бути не може. А сфера здогадів - це, як відомо, дуже живильне для середовище поширення медіа-вірусів. Таким медіа-вірусом, яким виявився заражений майже увесь світ, можна вважати вищезгадану «проблему глобального потепління». Ця тема вже кілька років не сходить зі шпальт світової преси. Репортажі транснаціональних каналів, таких як СNN і ВВС, з місць стихійних лих незмінно посідають перші рядки рейтингів глядацьких симпатій.

Головне питання, що задають ведучі новинних передач різним експертам, розповідаючи про черговий ураган біля берегів Карибського моря: чи не є ця стихія наслідком глобального потепління? І багато жителів благополучних США і Європи дійсно впевнені, що над наступним поколінням людства нависла загроза. А тим часом численні періодичні видання продовжують лякати аудиторію «секретними» доповідями Пентагона Джорджеві Бушу про те, що «це може трапитися завтра». При цьому ці «секрети» справно передають світові інформаційні агентства, заодно піднімаючи собі рейтинги на «гарячій» темі.

Схоже, що сірі кардинали «медіакратії» взяли на озброєння досвід відомого театрального діяча Орсона Уеллеса, що у листопаді 1938 року ненавмисно посіяв паніку серед мільйонів добропорядних американців. Тоді креативного режисера, що добре зрозумів силу медіа, осінило: новинна підкладинка під радіопостановку відомого роману Герберта Уеллса «Війна світів» - це саме той фокус, що приверне увагу критиків і спонсорів. У результаті, недільним вечором громадяни США з повідомлень радіоканалу «CBS» довідалися, що на Нью-Джерсі насуваються полчища войовничих марсіян з лазерними пістолетами.

Незважаючи на те, що диктор кілька разів повторив, що ці повідомлення - усього лише інсценівка художнього твору, юрби простих людей поринули зі своїх будинків у пошуках порятунку. У Нью-Джерсі дороги були забиті автомобілями обійнятих панікою американців. Дехто навіть став запевняти, що бачив жахливих чудовиськ, готових покласти кінець людської цивілізації. Військово-морський флот США в цій ситуації виявив мужність і злагодженість. Морякам було наказано повернуться на свої кораблі й приготуватися до відбиття атаки. А добровольці дзвонили в армійські штаби й заявляли про свою готовність урятувати Америку. Про те, що відбулося насправді, громадяни довідалися наступного дня, знову ж з газет.

Відтоді цей випадок увійшов в усі підручники по масовій психології, як хрестоматійний приклад колективного вселяння за допомогою медіа. Висвітлення проблеми глобальних кліматичних змін іноді змушує думати про те, що із цього приклада були зроблені практичні висновки. Деякі спостерігачі підозрюють, що навіть широко відомий Кіотський протокол має на меті зовсім не запобігання горезвісного потепління, але створення ще одного механізму для глобального перерозподілу фінансів.

Причому люди відтоді не стали критичніші. Зовсім нещодавно американці дивно відреагували на повідомлення про напруги в російсько-грузинських повідомленнях. Почувши зі світових ЗМІ про небажання Росії виводити свої війська з якоїсь території за назвою Georgia, деякі патріотично налаштовані американські громадяни стали жадати від уряду США вигнати росіян з Атланти, столиці штату Джорджия.

Втім, тим же саме властиво споживачам масової інформації з будь-якої іншої країни. Наприклад, віце-прем'єр уряду України Олександр Кузьмук поспішно назвав нещодавню «фосфорну» аварію на Львівській залізниці «другим Чорнобилем», чим викликав небувалий і явно неадекватний ажіотаж навколо цієї події. Багато партій зробили на цьому непоганий політичний піар.

Напередодні 2006 року новини про те, що «Газпром» знизив тиск у газопроводі, який постачає Україну і Європу газом, ледь не поставили Україну й Росію на грань серйозного політичного конфлікту. Хоча широка публіка, звичайно, не могла перевірити, чи відповідає це дійсності.

Із усього цього можна зробити один невтішний висновок: медіа зацікавлені тримати аудиторію в стані легкої тривоги з будь-якого приводу. Адже новини з негативним забарвленням завжди сприймаються більш емоційно й менш критично, чим і забезпечують підвищену увагу. А більше від піпла нічого й не потрібно.

Залишається тільки пошкодувати про те, що давно минули ті часи, коли люди могли обходитися без газет, радіо й телебачення. Тоді жителі планети були вільні від ілюзії про те, що людина в стані впливати на природні явища й залишали місце для божественного провидіння. А зараз світові телеканали, імовірно, готові штучно влаштувати глобальний катаклізм тільки для того, щоб показати його в прямому ефірі.