Савік Шустер та Невідомий Трипілець

Написати коментар 8
Версія для друку 

Нарешті Україна може заспокоїтися. Криза минула, бо є людина, що може об’єднати Схід і Захід, багатих і бідних, помаранчевих і блакитних. Князь Ярослав Мудрий спалахнув як Супернова зірка на небосхилі вітчизняної історії. А запалив цю зірку ведучий із суто українським прізвищем Савік Шустер.

Минулого тижня закінчилося телешоу «Великі українці», яке головред часопису «Ї» Тарас Возняк назвав «легкою формою ідіотизму». У прямому ефірі країна дізналася, хто у нас номер 1. Вибір суспільства виявився цікавим.

Українцем номер один став капітан команди «Київська Русь» князь Ярослав Мудрий. Шкода, що Шустер з Безлюдною не відшукали його спадкоємців. Було б цікаво дізнатися їхню думку про те, що нащадки в Києві наробили. А так довелося тільки дивитися на розумне обличчя Шустера.

Якщо так вже пішло, то треба було обрати першим номером Невідомого Трипільця. Бо саме він сьогодні є уособленням національної ідеї. А мине ще кілька років, і Великими Українцями можна буде обирати Кіпіані та Шустера. За внесок у загальну розбудову.

Що ми знаємо про Ярослава Мудрого? Нічого у порівнянні з Шевченком чи Бандерою, Амосовим чи Лобановським. Можливо, він знищив ще більше своїх ворогів, ніж Бандера? Цього вже ніхто не дізнається. Так само як не дізнається про багато інших речей, важливих для оцінки цієї людини. Сьогодні Ярослав Мудрий - це вже не людина. Це міф.

Міф, яким крім українців охоче користаються брати росіяни та білоруси. В Росії, в глибоких снігах між Москвою та Архангельськом, є таке місто як Ярославль. Воно має певний стосунок до київського князя, бо за легендою саме він його заснував.

Чомусь до першої десятки не потрапив князь Володимир, чий внесок у «розбудову держави» був не меншим, ніж у Ярослава. Але переміг правитель, у добу якого Україна ще не була нацією, зате Київ був більшим за Париж та Лондон разом узяті. Були ж часи, коли і сам ЄС був непотрібен, і про Москву як явище топографії ще ніхто не знав, і архітектура була кращою в світі... За останню фразу просимо пробачення у власників готелю «Хайят».

…Срібним призером цієї гонки став лікар Амосов. Чому не Шалімов чи Кашпіровський, залишилося загадкою. Втім, апелювати до колективного розуму, висловленого у формі СМС, складно. Як казали ще до Ярослава Мудрого: «Голос народу – голос Бога».

Третє місце зайняв Степан Бандера. Він випередив навіть Тараса Шевченка, чим ще раз довів «попсовість» організованого «Інтером» шоу. Схоже, що галичани скористалися народженим якраз у надрах ОУН гаслом «Свій до свого по своє!».

А далі все було передбачуване. У десятку «великих українців» ввійшла вся перша трійка української літератури – Тарас Григорович, Іван Якович, Леся. Ввійшов Лобановський як представник від вітчизняного спорту. Сковорода теж зайняв своє, належне йому місце. Але не було Грушевського чи Петлюри. І, може, це й на краще, бо перемогти в цьому змаганні – це слава суперечлива.

Втім, деталі підрахунку залишаються поза межами нашого контролю. Ймовірно, багато людей проголосувало не один раз. Невідомо, чи був вплив на остаточний вигляд «великої» десятки з боку власників чи топ-менеджерів каналу «Інтер». Принаймні, схожі за технологією голосування акції вже викликали звинувачення у фальсифікаціях. Згадаймо хоча б відбір до конкурсу Євробачення. Однак довести наявність фальшування тоді не вдалося.

Справа навіть не в цьому. Десятка у її остаточному вигляді відображає реальний стан симпатій суспільства. Навіть надто завищені результати росіянина Амосова та радикального націоналіста Бандери лише підтверджують глибину розколу. Але розумний князь Ярослав цементує ситуацію. Поки за нашими спинами можна побачити міфи Київської Русі, нам є куди відступати.

Читайте також: Україна без Леніна і Бандери