Як Саакашвілі відморозив собі перемогу

14 сiчня 2008, 10:58
Олександр МИХЕЛЬСОН


Написати коментар 0
Версія для друку 

Міхаїл Cаакашвілі запросив Віктора Ющенка на свою інавгурацію, навіть не чекаючи результатів виборів. Судячи з нерішучості опозиції, яка побоялася проводити масові акції через погану погоду, у Саакашвілі є певні підстави для оптимізму. Але навряд чи це відчуття буде довгим.

28-річний Гіо - економіст, він працює у великому банку в Тбліси і є представником того самого середнього класу, якому зізнаються в любові всі пострадянські реформатори. Гіо не любить Міхаїла Саакашвілі, але не бачить сенсу в акціях протесту проти фальсифікації виборів, про яку говорить опозиція.

- Опозиція не має популярності, - запевняє він. - У них немає свого бачення майбутнього Грузії, вони тільки критикують. До того ж Саакашвілі вміє говорити з людьми, а у опозиції немає жодного лідера, який би умів проявляти гідність, гордість, розумієш?

«Гордість» для грузинів - не просто слово. Цілком можна повірити Гіо, який стверджує, що головна причина нелюбові до Саакашвілі - принаймні, в Тбілісі - не низький рівень життя і лякаюче високе безробіття, а розгін мітингу опозиції 7 листопада. Тим паче, що це лише найвідоміший, але зовсім не перший випадок застосування режимом Саакашвілі сили проти мирних демонстрантів.

Ще 9 березня минулого року поліція розігнала демонстрацію торговців грузинської столиці: за середній зарплаті по країні близько 50 доларів тих зобов'язали за свій рахунок встановити касові апарати вартістю в півтори сотні кожен. Тоді спецназ не проявив зайвої жорстокості - маніфестація, за великим рахунком, навіть не була розігнана, мітингуючим тільки не дозволили перекрити проспект Руставелі. Але 7 листопада, коли поліцейські скористалися сльозогінним газом і водометами, тбілісці пригадали ті події. Сьогодні вони побоюються, що влада може взяти жорстокість за звичку.

У своєму новорічному зверненні до народу виконувач обов'язків президента - спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе - попередила: на акції протесту в час і після дострокових виборів власті «дадуть адекватну відповідь». Але, за інформацією , особисто кандидат Саакашвілі строго наказав силовикам не робити нічого без його санкції. У Тбілісі вважається, що лідер «революції троянд» прагне уникнути конфлікту під впливом Заходу, але що його запальність може знову перемогти здоровий глузд.

Напередодні Різдва: свято влади, розгубленість оппозиції

На щастя, одразу після виборів опозиція не дала владі приводу для силових дій. У Тбілісі в ці дні була температура в мінус 3 градуси, а головне - йшов постійний сніг, такий густий, який і в Києві буває не щозими. Це, плюс Різдво (а грузини - надзвичайно релігійний народ) привело до того, що анонсована опозицією акція 6 січня зібрала менше 10 тисяч чоловік, хоча опозиційні лідери обіцяли чи не нову «революцію троянд».

У свою чергу, штаб Саакашвілі підготувався грунтовніше. Оскільки змінений напередодні виборів закон дозволив наочну агітацію навіть в день голосування, величезні червоно-білі біг-борди провладного кандидата залишаються в Тбілісі до цього дня. Вже 5 січня телебачення почало наводити дані екзит-полу, за яким Саакашвілі отримав близько 53 % голосів - тобто виграв у першому турі.

Ці екзит-поли були замовлені самими телекомпаніями, які так чи інакше підконтрольні властям. Тому опозиційно настроєні громадяни не схильні їм вірити. Проблема в тому, що альтернативний екзит-пол був проведений нікому не відомими структурами, більш того - всупереч закону, його ініціатори не назвали джерела фінансування і замовника дослідження, тож глава ЦВК Леван Тархнішвілі навіть полякав їх адміністративною відповідальністю.

Тим часом, вже в ніч з 5 на 6 січня вулиці Тбілісі заполонили колони автомобілів з грузинськими прапорами, що стирчали з вікон: так було організовано святкування перемоги Саакашвілі. На тлі безпрецедентної нічної ілюмінації столиці, загального святкового настрою і навіть спеціально влаштованого фейєрверку це виглядало сильно. Сам Саакашвілі в американському стилі зібрав своїх прихильників в залі свого штабу і закликав опонентів «разом працювати для майбутнього» - тобто виголосив промову переможця, хоча до оголошення офіційних результатів було ще далеко.

Розмах цих святкувань невигідно відтіняв настрої в опозиційному штабі: Леван Гачечиладзе, що оголосив про свою перемогу теж до оголошення результатів, виглядав невпевненим в собі. Вже наступного дня об'єднана опозиція перестане говорити про перемогу, і вимагатиме тільки проведення другого туру виборів.

Сніг за Саакашвілі

І лише 8 січня опозиція спробує діяти упевненіше. Але якщо офіційні особи Грузії навперебій заявляють, що у опозиції є «план, продуманий задовго до виборів», то зі сторони якраз здається, що план почали розробляти тільки ближче до кінця дня голосування.

Головна вимога опозиції - провести другий тур виборів. На момент написання цієї статті остаточні підсумки підрахунку голосів грузинським ЦВК все ще залишалися невідомими, але з ночі на 6 січня Саакашвілі весь час тримається між 51 і 53 %, що, до речі, збігається з даними «провладного» екзит-полу. Якщо це так, другого туру не буде.

Тим часом, опозиція спочатку говорила про перемогу в першому турі Левана Гачечиладзе з результатом 31 % голосів проти 20 % у Саакашвілі, а зараз говорить тільки про завищену явку - за її даними, в реєстри виборців внесли на півмільйона більше людей, аніж складає доросле населення Грузії (перепис в січні 2002 р. показав усе населення в 4 млн. 371 тис. чоловік без Абхазії і Південної Осетії).

Саакашвілі не може бути зацікавлений в другому турі, оскільки зазвичай в другому турі будь-яких виборів з двох кандидатів вибирають «менше зло», і його результати можуть опинитися відносно скромними. Хоча немає підстав говорити, що Саакашвілі не міг би виграти цей тур, і навіть чесно - але піти назустріч опозиції грузинський лідер явно вважає неприпустимою слабкістю.

У свою чергу, опозиція продовжує робити помилки: так, вдень 8 січня Гачечиладзе влаштував в центвиборчкомі справжнісінький скандал, вимагаючи «переговорів» зі своїм тезком, главою цього відомства Тархнішвілі. «Я зчинив галас, щоб привернути увагу преси», - заявив згодом кандидат. Але якщо багато грузинів реагують на це з розумінням, то чималою є і кількість тих, хто бачить в таких діях неприпустиму для політика - в усякому разі, грузинського - слабкість характеру.

До того ж опозиція досі не представила обіцяних доказів масових фальсифікацій, і більшість її заяв про підкуп виборців та залякування членів виборчкомів в провінції залишаються, на жаль, голослівними. А за ситуації, коли європейські й американські місії визнали вибори достатньо демократичними, їй не доводиться розраховувати і на зовнішню підтримку. Не до Росії ж звертатися грузинським політикам, якщо єдиний дійсно більш-менш проросійський з сімох кандидатів в президенти - лідер партії «Надія» Ірина Саришвілі-Чантурія, що агітувала проти вступу в НАТО - судячи з усього, набере близько 1 % голосів.

Після напружених дебатів об'єднана опозиція призначила першу масову акцію аж на 13 січня; саме на цей день грузинський гідрометцентр, між іншим, прогнозує потепління, і опозиція вже обіцяє вивести на площу імені Революції троянд не менше ста тисяч народу.

Доти ж лідери опозиції пообіцяли щодня о 14.00 проводити «дрібні» акції. Їхні вимоги продовжують зводитися до доступу до прямого ефіру та чесного проведення другого туру виборів. «Я не відступлю, поки ви мене не вб'єте!» - заявив із цього приводу Леван Гачечиладзе на адресу Михайла Саакашвілі та Ніно Бурджанадзе.

Але все ж успіх опозиції здається малореальним. Якщо Саакашвілі все-таки виграв перший тур, хай і не з тими показниками, про які говорить ЦВК, то він, можливо, виграє і другий. Якщо ж влада організувала масштабну фальсифікацію в першому турі, абсолютно неясно, як опозиція навчиться протистояти цьому за ті дні, які пройдуть до другого туру...

Піррова перемога?

Михайло Саакашвілі вже приймає поздоровлення - вони на даний момент прийшли від Джорджа Буша, азербайджанського лідера Ільхама Алієва і від Віктора Ющенка, якого Саакашвілі вже навіть запросив на свою інавгурацію. Поздоровлення Віктора Андрійовича живо нагадало українцям, як в 2004 році його конкурента Януковича поздоровляв, до офіційного завершення виборів, Владімір Путін.

Взагалі, один з парадоксів нинішньої ситуації навколо в Грузії в тому, що про недемократичність тамтешніх виборів говорить в основному Росія і, як вважається, пов'язані з нею раніше невідомі організації - «Центральноєвропейська група політичного моніторингу» та «Міжнародний експертний центр з виборчих систем» ( найближчим часом детальніше торкнеться цікавого коріння деяких з цих структур). Проте, як відзначив в приватній бесіді один з європейських спостерігачів, насправді вибори в Грузії Заходу нагадують якраз прояви російської «суверенної демократії».

Хоча в сьогоднішній офіційній заяві делегації нашого співбесідника про це нічого не сказано.

Найважливіше, втім, в іншому. І Росія, і США, і Європа, і, звичайно, самі грузини розуміють, що навіть перемога Саакашвілі та його курсу (одночасно з виборами народ проголосував за вступ в НАТО) не знімає того оберемка проблем, які стоять перед цією дійсно маленькою, але дійсно гордою країною. постарається торкнутися цих проблем окремо. Поки ж - лише одна ілюстрація: саме в день виборів в грузинській столиці подорожчав хліб. Ціна батона з 60 тетрі зросла до 70 - тобто до більш ніж двох грівень. І це за далеко не київських зарплат.

На жаль, з огляду на все це можна з упевненістю сказати: другий термін Саакашвілі може виявитись і для нього, і для його народу важчою справою, ніж нинішня боротьба за цей термін.

ФОТО: автор і "Новости-Грузия", Київ - Тбілісі - Київ

Читайте також: Ночь перед Саакашвили (Репортаж из снежного Тбилиси)