Зброєносці - 2010

Написати коментар 8
Версія для друку 

Україна поступово втягується в президентську кампанію. За багатьма ознаками, боротьба за головне крісло країни почнеться достроково, вже восени 2008 року. Основні претенденти на перемогу намагаються вибудувати ефективні конфігурації союзів на свою підтримку і не допустити фальстарту.

Варто нагадати, що президентські вибори в Україні ознаменовуються змінами в уряді та парламенті. Наприклад, в 1999 році переобрання Леоніда Кучми главою держави відкрило шлях до прем'єрського кабінету Вікторові Ющенку і привело до «оксамитової революції» у Верховній Раді. Тодішнього спікера Олександра Ткаченка новоявлена парламентська більшість замінила мудрим і лояльним тодішньому Президентові Іваном Плющем.

У 2004 році прихід до влади Віктора Ющенка відкрив дорогу Юлії Тимошенко до поста прем'єра, а Володимирові Литвину довелося закликати на допомогу всю свою гнучкість, щоб зберегти пост парламентського голови.

Судячи з усього, найближча президентська кампанія також приведе до серйозних перестановок на політичному Олімпі.

Кандидатам в Президенти, що реально претендують на перемогу, доведеться поклопотатися про розширення електоральної та ресурсної бази. Без цього в умовах розділення України практично навпіл не доводиться розраховувати на упевнену перемогу в головних перегонах п'ятирічки. Політикові, що прагне стати Президентом, доведеться «зміркувати на трьох», пропонуючи виборцям не тільки власну кандидатуру, але й варіанти призначень на пост прем'єр-міністра і спікера парламенту.

Напевно, варто відзначити той факт, що на Банковій поволі опрацьовують варіант звернення до Конституційного Суду з метою скасування політичної реформи, яка набула чинності 1 січня 2006 року. Відверто кажучи, крок ризикований, але Президентові Ющенку сьогодні складно знайти інший вихід із ситуації. Його рейтингові показники далекі від ідеальних, рівень політичної активності знизився до фонового. У глави держави не проглядається повноцінної команди, зате немає нестачі в тих, хто здатний переконувати його в непогрішності і правильності вибраного курсу.

Очевидно, що на роль прем'єра у разі участі Ющенка в президентській кампанії претендуватиме Віктор Балога.

Далеко не факт, що компанію двом Вікторам складе Арсеній Яценюк, котрий енергійно бореться за збереження спікерського крісла. Як варіант, претендентом на роль спікера під час другого президентського терміну Ющенка могла б стати Раїса Богатирьова, хоча такий сценарій розвитку подій загрожує розколом Партії регіонів.

Куди привабливіше виглядають в цьому питанні перспективи Юлії Тимошенко. Не в останню чергу - з тієї причини, що і рейтинг прем'єра сьогодні помітно вищий за президентський. Здавалося б, найвірогіднішим партнером-попутником в президентських перегонах для лідера БЮТ стане Олександр Турчинов. Але такий варіант уявляється малоймовірним - Юлії Володимирівні необхідно нарощувати електоральну базу і шукати спільну мову з представниками еліти.

З цієї причини вона вже сьогодні підбирає ключі до сердець одразу двох амбітних політиків - Арсенія Яценюка і Володимира Литвина. Обидва встигли довести, що здатні не тільки на самостійну гру, але і хочуть дістати доступ до реальних важелів управління.

Цікаво, що і Володимир Михайлович, і Арсеній Петрович не викликають роздратування в Кремлі, і достатньо позитивно сприймаються на Заході. Саме тому найближче завдання Тимошенко - знайти прийнятні умови для співпраці з колишнім і діючим спікерами парламенту.

Зате у Віктора Януковича, що вирвався вперед в президентському рейтингу, туго з формуванням майбутньої трійці. Комуністи, що довго відігравали роль сателітів Партії регіонів, останнім часом віддають перевагу самостійним контактам з Росією та заграванню з Юлією Тимошенко. Решта опозиційних сил для Януковича здається дрібнуватими, тому доведеться шукати партнерів усередині самої Партії регіонів, чому сприятиме наявність у ній декількох центрів впливу.

Судячи з усього, в перспективі Борису Колесникову, Андрію Клюєву і Миколі Азарову доведеться влаштувати щось подібне до партійних праймеріз, щоб визначити, хто з них зможе посилити позиції Януковича. А у разі його невдалого виступу - претендувати на заміну лідера партії, адже чекати її до виборів, м'яко кажучи, наївно.

Хоча у лідера комуністів Петра Симоненка немає реальних шансів стати Президентом України, його участь у виборчій кампанії буде підпорядкована рішенню важливої задачі стратегічного характеру: Петро Миколайович збирається очолити єдиний лівий фронт. Якщо переговори про його створення будуть вдалими, то на спікерство претендуватимуть Олександр Мороз або Наталія Вітренко - залежно від того, хто буде поступливішим. Зате майбутнім прем'єрським портфелем КПУ не поступиться - на нього претендуватимуть нинішній комуніст номер два Ігор Алексєєв і вже згадуваний Олександр Ткаченко.

Цікавою може стати конфігурація горезвісної «третьої сили», про яку говорять так багато, що їй цілком час з'явитися на політичному небосхилі. Запорукою успішного виступу політиків, що претендують на висловлення окремої від позиції політичних мастодонтів думки, є об'єднання і координація зусиль.

Чи зможуть Анатолій Гриценко, Юрій Луценко, Арсеній Яценюк і Володимир Литвин придушити амбіції, розподілити ролі та вступити в реальну боротьбу за президентське крісло - одна з основних інтриг майбутньої президентської кампанії.

У будь-якому разі поки немає підстав сумніватися в прогнозах політичних оракулів, які твердять, що наступного року ми станемо свідками запеклої сутички за владу.