Василь Лаптійчук: «В Генштабі РФ вже є карти об’єктів МО України, що підлягають знищенню»

Написати коментар 451
Версія для друку 

Коли я звернувся до фахівця з українсько-російських відносин Василя Лаптійчука з проханням прокоментувати російсько-грузинський конфлікт, то відразу почув таке: «На місці Президента я б готував армію до військового конфлікту з Росією».

Чому тема ворожнечі України й Росії закриває дипломатичні напрацювання? Хто в цьому винен?

Тема ворожнечі між Росією й Україною поки що – вічна. Вона триватиме аж до створення таких умов, за яких агресор, посягнувши на Україну, неминуче зазнає поразки.

У російському Генштабі вже є детальні карти всіх військових об’єктів в Україні, котрі підлягають знищенню в перші ж години конфлікту, є плани окупації регіонів та блокування й знищення українських військових частин. Є можливість перекрити наш ефір і заповнити його російським мовленням. Власне, на наших очах відгодовуються штатні й позаштатні зрадники з числа громадян України. У Кремлі вже готові зразки відповідних заяв про «захист російських громадян» для Заходу.

І що робити?

Україні слід звернутися до ядерних гарантів нашої безпеки за Будапештським меморандумом. Зрештою, чому б США не запропонувати дислокувати на нашій території кілька своїх баз? Це б остудило гарячих кремлівських чекістів. Припускаю, що тільки від інформації, що в Чорне море вирушило зо два американські авіаносці, російські мародери в Грузії запанікували б і втратили боєздатність, а Кремль відразу ж пішов би на поступки.

На Європу, значить, нам сподіватись нічого?

На німців я б не розраховував. Вони за останні сто років щонайменше двічі ділили Україну з Росією. Не виключено, що вони й досі не можуть пробачити українцям їхньої вирішальної ролі (на боці СРСР) у розгромі під час Другої світової.

Південні європейці за газ продадуть не тільки Україну, а й щось для них ближче. Слід було б пошукати союзників у Північній і Центральній Європі, в тому числі членів НАТО, і підписати з ними договори про взаємну воєнну допомогу в разі загрози територіальної цілісності одного з суб’єктів договору.

У США й на Півночі Європи ще залишилися чоловіки. Зрештою, бажаючим захистити Україну слід просто приєднатися до Будапештського меморандуму, котрий не передбачає ні процедури застосування, ні якихось обмежень у виборі засобів та сил. Аби вони тільки хотіли… Проте я на бюргерів і буржуа не розраховував би, а готував Збройні Сили України до воєнного конфлікту з РФ за схемою «один на один».

А що робити з Чорноморським флотом?

Чорноморський флот РФ в Україні слід фізично й технічно ізолювати й зробити їхнє перебування настільки некомфортним, щоб вони просилися з України ще до 2017 року. Блокада інженерними засобами орендованих бухт у Севастополі унеможливить поширення метастазів на Севастополь. А проведення міжнародного аукціону на оренду севастопольських бухт з 2017 року, акціонування цих об’єктів і роздача цих акцій севастопольцям зробить мешканців міста союзниками у справі якомога швидшого виведення екологічно небезпечного й неприбуткового ЧФ РФ з території міста.

У разі успішного проведення заходу, севастопольці будуть найзаможнішими городянами України.

Говорити на таку тему, і обійти питання НАТО...

Нині досить сприятлива ситуація для проведення референдуму щодо вступу України в НАТО. І, з уваги на реальну воєнну загрозу ззовні - з боку РФ, запитання слід сформулювати приблизно так: «Що Ви бажаєте: 1) віддати три четвертини власного прибутку на створення армії, здатної протистояти потенційному агресорові; 2) погодитись на захист України з боку світової спільноти під егідою Північноатлантичного Альянсу».

А перед цим на засіданні РНБО прийняти ухвалу про воєнну загрозу Україні з боку РФ. Приводів для цього тільки один ЧФ РФ зараз даватиме скільки завгодно. Достатньо окупації ними українських гідрографічних об’єктів та участі суден ЧФ у загарбницьких війнах.

Якщо ми не встигнемо вступити в НАТО й будемо споглядати на активність російських «дипломатів» на нашій землі, РФ нічого не завадить надати 90% населення Криму російське громадянство. Навіть за великі гроші. І повторити Південну Осетію. Згодом надати російське громадянство громадянам іншого українського регіону…

Гадаєте, у нас може повторитись осетинський сценарій?

Україні слід унеможливити осетинський сценарій у себе: ввести кримінальну відповідальність за подвійне громадянство (в тому числі – для іноземних громадян, котрі беруть участь у його наданні), передбачити автоматичне позбавлення власників чужоземних паспортів українського громадянства й позакривати ті іноземні дипломатичні представництва, котрі порушують Конституцію України, яка однозначно забороняє подвійне громадянство.

І слід мати на увазі: Росія ніколи не виконує міжнародних договорів, якщо їй це невигідно. А вигідно їй, як правило, те, що порушує права інших. Підписуючи договір, вона не збирається його виконувати, вона готує плацдарм для тиску на партнера, пов’язаного з виконанням пунктів цієї угоди іншою стороною.

Не існує договору, який би міг стримати РФ в реалізації її національних інтересів. Тож не слід боятися виходу РФ з якогось «великого» договору. Вона й так вийде з нього за день до воєнного нападу. Просто треба бути готовим захистити від агресора власну територію. Будь-які договори з РФ можуть ввести потенційну жертву лише в оману.

Виходить, стільки років дії українсько-російського «Великого» договору тільки присипляли нашу пильність?

І так і ні. Спершу це, дійсно, було спробою двох держав цивілізовано облаштувати міждержавні взаємини. Хоча ті, хто сьогодні в РФ при владі, вже тоді гостро критикували команду Єльцина за те, що вона, по суті, як їм здавалося, визнала українську правосуб’єктність у міжнародних відносинах і започаткувала «небезпечний прецедент» створення з України незалежної самодостатньої держави.

Найголовніше в шовіністів зуділо визнання кордонів. Бо Кремль там, де йому це дозволяють, або підминає під себе ту чи іншу державу з дефіцитом оборони, або, принаймні, як моральну компенсацію й урок для інших, розчленовує незговірливих і тримає їх ніби як на повідку.

Якби сьогодні Україна демаркувала весь кордон і забезпечила його надійний захист, усі україноненависники з часів Орди й аж до сучасників її нащадків у РФ попереверталися б у землі, а команда Путіна мала б певні іміджеві проблеми з захмелілим від відчуття безпокарності й грузинської крові російським населенням.

На встановлення кордонів з Україною РФ ніколи не погодиться або погодиться, забравши частину української території. Тож Києву необхідно невідкладно у відповідності з принципами й нормами міжнародного права делімітувати й демаркувати кордон з РФ на суші та на воді. Що раніше, то краще. Й забезпечити його охорону.

Хто проти НАТО, нехай платить за створення армії, здатної протистояти російській армаді.

Читайте також: Василь Лаптійчук: «Україна – не позаблокова держава»