Спасибі товарищу Дугіну за наше щасливе майбутнє!

Написати коментар 1
Версія для друку 

Українську реакцію на останній вчинок т. зв. Євразійського союзу молоді інакше, як істеричною, не назвеш. Вона зводилася приблизно до наступного: ці мерзотники вже геть знахабніли – відловити їх і посадити. І ніхто не помітив куди більш глобальні речі.

Такі організації, як ЄСМ, уряд Російської Федерації і т.п., корисні тим, що час від часу нагадують нам, що ми – українці. Коли у 2003 р. росіяни почали насипати греблю, щоб з’єднати о. Тузла з їх берегом, коли час від часу антиукраїнські гасла лунають з вуст Михайла Леонтьєва, Володимира Жириновського, Олександра Дугіна, Костянтина Затуліна, коли вкотре кричить про «повернення» Криму Росії Юрій Лужков, коли проросійські організації «Прорив», Націонал-більшовицька партія, той же ЄСМ захоплюють Будинок моряків у Севастополі, копають Перекоп, палять церкви, оскверняють монументи УПА, коли російський уряд перекриває газовий вентиль і підвищує ціни на газ – це все сприяє консолідації українського суспільства, або принаймні національно свідомої його частини.

Російські шовіністи зробили, і, переконаний, зроблять для формування громадянського суспільства в України та єдності нашого народу куди більше, ніж українські націоналісти за весь час свого існування. Коли український націоналіст кричить: «Геть москальську мову з неньки-України», значна частина суспільства сприймає такі слова вороже. Але коли російський шовініст говорить, що «української мови нема, є лише діалект російської», то обурюються і ті українці, які лояльно ставляться до Росії в цілому.

Ніщо так не об’єднало українську громаду у 2003 р., як будівництво російської дамби до о. Тузла. І в той же час, ніщо так її не роз’єднало у 2004 р., як Помаранчева революція. А це, власне, і не дивно. Світова історія показує, що народ об’єднується швидше тоді, коли відчуває загрозу або тиск збоку, аніж коли Ідеологія однієї частини суспільства нав’язується іншій.

Говорячи радикально, російські шовіністи або тупі, або ж є таємними агентами українських спецслужб. Інакше не поясниш той факт, що навіть коли кожна їх наступна дія знаходить куди більше несприйняття навіть у вітчизняних русофілів, вони все одно продовжують ці дії, які щоразу стають усе гостріші.

А тим часом вже не беруть участі у виборах проросійські партії та блоки, а останній форпост шаленого російського шовінізму – ПСПУ – після останніх виборах остаточно закріпилася як маргінальна політична партія. Чому так сталося? Бо не можуть чи не хочуть усвідомити русофіли, що їхній час в Україні завершено...

Тож хай і далі діють в України структури Дугіна і Заріфуліна. Ніякої загрози державі вони не несуть, навпаки, лише згуртовують суспільство. Хоча, звісно, варварський вчинок на Говерлі має бути розслідуваний, а винуватці покарані – правда, для підняття національної самосвідомості краще, щоб молодики, які поглумилися над української символікою на Говерлі, сховались в Росії, а та їх не видала. Це дасть ще більше аргументів для вступу в НАТО.