Так обирали Тимошенко

Написати коментар 0
Версія для друку 

Юлія Тимошенко є прем’єр-міністром України. Строго кажучи, цією фразою можна було б обмежити весь репортаж із вівторкового засідання Верховної Ради.

Зранку в парламенті демократична коаліція не дорахувалася двох членів. Колишній представник Соцпартії, а нині – «Народної Самооборони» у складі блоку НУНС Іван Сподаренко – лежав у реанімації. У нього, за чутками, був інсульт.

«Дай Господи нам з вами дожити до таких років... На мою думку, Іван Васильович більше перенервував через те, що не може проголосувати за Юлю, аніж якби він нервував через перевезення його до Верховної Ради», - повідомив кореспонденту один з представників «Самооборони».

Втім, інші джерела твердили, що стан Сподаренка є практично передсмертним ( був би радий помилитись у цьому питанні; і, в будь-якому разі, наш колектив зичить народному депутатові довгих літ здоров’я).

Другим відсутнім виявився фінансист «Самооборони» Давид Жванія. Виходило, що прем’єрство Тимошенко може зірвати саме та частина фракції НУНС, яка найактивніше виступала за це прем’єрство.

Однак нічого подібного не сталося.

О десятій ранку (коли у депутатів офіційно починається робочий день) фракції БЮТ та НУНС попросили 30-хвилинну перерву. «Почалося», - зітхнули журналісти. Кулуарами пішли чутки, що до ВР везуть Сподаренка.

Значно пізніше стало відомо, що депутата принципово не дозволили транспортувати лікарі.

За даними джерел , на захист політика постали його родичі, які доклали багато зусиль, аби переламати тиск лідерів НУНС і конкретно «Самооборони». Якщо ці чутки відповідають правді, то НУНС і БЮТ не були впевнені одне в одному.

Зате близько одинадцятої в кулуарах з’явився Давид Жванія. Журналісти кинулись до нього, однак Давид Важаєвич пройшов балконом ВР, ніби якийсь Янукович – без жодної уваги до бійців камери й диктофона.

Утім, на той час у ВР вже виникла нова інтрига: екс-прем’єр Юрій Єхануров раптом заявив, що не буде голосувати за кандидатуру Тимошенко.

За словами Єханурова, він підійняв би руку «за» лише у випадку остаточного погодження персонального складу Кабміну.

«Юрій Іванович наполягає, щоб фракція дослухалась до побажань Президента», - говорили в кулуарах нечисленні апологети Банкової. «Юрій Іванович займається дрібним шантажем, бо проти його кандидатури виступає «Самооборона», - говорили значно численніші прибічники Луценка-Кириленка.

Конфлікт між НУНС і Банковою виник з трьох питань. По-перше, мало хто хотів міняти міністра оборони – справжнього полковника Анатолія Гриценка – на штатського Єханурова. По-друге, мало хто бажав залишити на посаді міністра з питань аграрної політики ставленика Компартії (а насправді, як запевняли в кулуарах – людину такого собі Костянтина Григоришина) на ім’я Юрій Мельник.

По-третє, і найголовніше, НУНС щосили вперся проти кандидатури Василя Кременя. Його на посаду міністра науки й освіти пропонували з секретаріату Президента.

Як твердять фахівці, Кремінь не є найгіршим міністром у відповідній сфері. Але він був членом СДПУ (о), він був міністром першого уряду Януковича... Та, зрештою, він – не Іван Вакарчук, тобто не батько відомого співака-депутата і не ректор Львівського держуніверситету.

Тому врешті-решт до тексту постанови про затвердження нового уряду потрапив саме Вакарчук.

Утім, до того було голосування за прем’єра. Перед ним у залі зареєструвались 227 депутатів. «Регіони», комуністи та Блок Литвина, як один, відмовились реєструватись у парламенті за таких природних умов. Було в цьому щось від масового вимирання динозаврів.

За прийнятим у п’ятницю порядком денним, депутати голосували за кандидатуру глави уряду руками.

Постанова передбачала, що ті, хто підтримує Тимошенко, повинні встати, підняти руку і заявити: «За!». Ті ж, хто мав іншу думку, мали право не підніматись, а лише заявити: «Проти!». Або: «Утримався!».

Однак перед самим голосуванням депутати швиденько вилучили зі свіжоприйнятої постанови норму про вставання. Тобто постояти за Тимошенко не був готовий ніхто.

Це, втім, не завадило депутатському корпусу зробити з голосування за кандидатуру глави уряду ціле шоу. Особливо відзначився тут член Блоку Литвина, голова лічильної комісії Микола Шершун. В людині явно пропадав великий драматичний талант.

- Омельченко... Олександр... Олександрович! – витримуючи смертоносні паузи, говорив Шершун.

- За! – закричав екс-мер столиці.

Фракція БЮТ вибухнула аплодисментами: саме картка Омельченка не спрацювала під час першого голосування за Тимошенко 12 грудня.

- Кр-р-ріль... – починав депутат Шершун.

- За! – кричав депутат НУНС, що свого часу відмовився підписати угоду про створення коаліції.

Так само проголосували і всі інші, включаючи Юрія Єханурова.

Фоторепортаж № 1 дивіться тут...

БЮТ зустрічав голосування «заклятих друзів» з НУНС бурхливими аплодисментами. Оплески лунали, з одного боку, на адресу тих, щодо кого були сумніви в позитивному голосуванні: «за» слухняно голосували депутати Омельченко, Кріль, Петьовка, Матвієнко, Єхануров, Гриценко, Костенко тощо.

З іншого боку, прибічники Тимошенко вітали аплодисментами тих членів пропрезидентської (нібито) фракції, перехід яких під знамена «біло-сердечних» видається лише справою часу. В основному це стосувалось депутатів, що увійшли до ВР за квотою «Народної самооборони» імені Юрія Луценка.

Багатьом народним обранцям було важко стримати емоції.

- За Юлію Тимошенко і за Україну!!! – гукнув депутат від БЮТ, професійний журналіст Андрій Шевченко.

- Християнські демократи – за Тимошенко!!! – проголосував НУНСівець, лідер партії «Християнських демократів» Володимир Стретович

- За! І передаю слово народному депутату Тарасу Стецьківу! – «пожартував» колишній босс «5 каналу» Юрій Стець.

Особливу інтригу становив голос Івана Плюща, який ще два тижні тому заявив про необхідність формування так званої «широкої коаліції».

- Утримався, - спокійно сказав Іван Степанович. У цю мить з його обличчя можна було малювати образ Будди, який раптом зрозумів беззмістовність будь-яких зусиль смертної людини.

Утім, монументальна незворушність Плюща вже ні на що не впливала. В цілому «за» призначення Тимошенко проголосували 226 голосів. Це був абсолютний, але достатній, мінімум.

Своє не втратив спікер Арсеній Яценюк, який, згідно з українським алфавітом, голосував останнім.

- За! – пафосно промовив він (виявляється, таке коротке слово теж можна промовити пафосно). Це був 226-й голос, і пізніше на відеозаписі здавалось, що влаштована депутатами овація стосувалась саме Яценюка – хоча насправді НУНС та БЮТ аплодували обранню глави уряду.

Поміж тим, декому з названих вище осіб оригінальність мислення дуже швидко вилізла боком. Бо під час засідання лічильної комісії члени Регіонів та КПУ намагались довести, що голоси тих, хто говорив зайві слова, зарахувати не можна.

... А фоторепортаж № 2 дивіться тут

«Придурки повні!», - спересердя кинув один з лідерів БЮТ на адресу говірливих членів коаліції, коли кореспондент попросив його прокоментувати цей факт. Утім, синьо-білим у союзі з червоними так і не вдалося затягнути процес.

Любителі «повимахуватись» (термінологія ще одного з керівників того ж Блоку Тимошенко), як один, заперечували факт вжиття щодо них якихось дисциплінуючих заходів. Тим не менше, наступні голосування, які також проводились руками, обійшлися без зайвих текстів з місця.

Зокрема, «вручну» звільняли з посади главу Кабміну Віктора Януковича. Перед тим глава Партії регіонів висловив надзвичайно невдалу промову. Цією промовою Янукович, з одного боку, намагався довести, що «помаранчеві» призведуть до кінця світу в межах окремо взятої України, а з іншого – всіляко просився в коаліцію з цими руйнівниками всього розумного, доброго і вічного. Такий мікс виглядав досить кумедно.

За призначення нових членів уряду неочікувано проголосували 227 депутатів: голос таки віддав Іван Плющ. Перед тим Юлія Тимошенко ледь не розпочала перший бій з Президентом.

Представляючи кандидатури на посади членів Кабміну, вона назвала Володимира Огризка – першого заступника голови МЗС, дійсно професійного дипломата (на відміну від того ж Яценюка), який, однак, свого часу вчинив «смертний гріх», відмовившись розмовляти з делегацією російського уряду російською мовою.

Коли Тимошенко назвала ще кілька майбутніх міністрів, до неї підійшов майбутній (на той час) перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. Поговоривши з ним з півхвилини, Тимошенко чарівно посміхнулась до залу і заявила:

- Я перепрошую... Міністр закордонних справ, як і міністр оборони, безумовно, є квотою Президента... Отже, Президент вносить такі кандидатури...

Після цього вона ще раз повторила стислу біографію Огризка та представила парламенту Юрія Єханурова – людину, яку Віктор Ющенко висунув на посаду міністра оборони, навіть не пояснивши своє рішення попередньому, цілком проющенківському главі відомства Анатолію Гриценку.

...Після затвердження уряду в кінозалі ВР роздали шампанське. Хтось розбив фужер. «На щастя!», - передбачувано загукали депутати.

- Я дякую своїй команді! – виголосила Тимошенко в мікрофон, жестикулюючи рукою з міцно затиснутим в ній тонким фужером. Всі дружно зааплодували.

Однак видно було, що Юлія Володимирівна не випила ні краплі. Прем’єр-міністр Тимошенко добре усвідомлювала, що тому, хто вдруге увійшов в одну й ту саму річку, і так важко буде не захлинутись.