Тимошенко поставила президентство на Одеський припортовий

30 сiчня 2008, 17:59
Олександр МИХЕЛЬСОН


Написати коментар 0
Версія для друку 

Напередодні засідання уряду прес-служба повідомила, що журналістів до Кабміну не пустять: їм порадили задовольнитись подальшими повідомленнями самої ж прес-служби. Однак за кільканадцять хвилин стало відомо, що після засідання Юлія Тимошенко дасть брифінг. Оскільки проблеми у преси з доступом до уряду виникають не вперше, Тимошенко вирішила трішки «відіграти» ситуацію.

- Я хочу порадитись із вами, - звернулась прем’єр до присутніх журналістів, - в якому форматі ми будемо працювати надалі?

Як і слід було очікувати, пропозиція користуватись винятково Інтернет-сайтом Кабміну у працівників ноутбука й об’єктива не викликала жодного захвату. «Тоді є така пропозиція, щоб операторів пускали на «паркет» на кілька хвилин початку засідання, а тоді вже після засідання ми будемо з вами спілкуватись», - запропонувала Тимошенко.

- Тільки вже будете мене вибачати, коли уряд затягується на півгодини, на 40 хвилин – будете чекати без претензій до мене, - чарівно посміхнулась Тимошенко. – Утім, тут постійно міністри ходять, вам буде цікаво.

На цю пропозицію журналісти пристали з радістю. Найкумедніше, втім, що саме такий порядок традиційно існував у Кабміні донедавна. Тобто Тимошенко вчинила цілком за Макіавеллі (той, нагадаємо, радив володарям спочатку відібрати у людей якесь існуюче право, а потім повернути його як вияв своєї ласки й доброї волі).

Знешкодити рядового Януковича

На засіданні уряду, поміж тим, дійсно розглядались питання, надзвичайно чутливі не лише для цього уряду, але і для всіх тих, хто насправді визначає українську політику. Розповідати про це Тимошенко також постаралась у дещо макіавеллієвському дусі – відволікаючи увагу преси безперечно цікавим, та все ж другорядними, деталями, і всіляко уникаючи конкретики.

Так, спочатку Юлія Володимирівна приділила увагу затвердженню урядом постанови про бюджет Пенсійного фонду на 2008 рік. За її словами, уряд активно продовжить політику з ліквідації пенсійної «зрівняйлівки», а наступне «суттєве» підвищення пенсій відбудеться 1 жовтня. На жаль, Тимошенко при цьому так і не сказала про розміри цього підвищення, а щодо диференціації пенсій обмежилась повідомленням, що середній коефіцієнт за рік робочого стажу становитиме 1,35 – інформація, яка майже нічого не дає конкретно взятому пенсіонеру з його конкретним місцем в тарифній сітці.

Далі Тимошенко розповіла, що на цьому засіданні її Кабмін скасував чергову порцію актів попереднього кабінету Віктора Януковича – як таких, що «мають ознаки невідповідності Конституції та законам України». Особливо неконституційним, якщо судити з приділеного цьому питанню часу, було зняття Януковичем обмежень на витрати з придбання для Кабміну автомобілів, меблів та оргтехніки.

Тепер надто дорогих машин та комп’ютерів уряд знову не купуватиме. Хоча Тимошенко утруднилась відповісти, чи продадуть з аукціону надбане попередником «зайве» майно.

Важливішими для держави, втім, є дещо інші речі. Так, прем’єр повідомила, що скасовано рішення уряду про внесення змін до статуту Авіаційного науково-технічний комплекс Антонова та реорганізацію Рубіжнянського казенного хімзаводу «Заря». Перше підприємство, на якому, за словами Тимошенко, попередній уряд запровадив «незаконні лобістські схеми», рекомендацій не потребує. Що ж до другого, то створена ще напередодні жовтневої революції «Заря» входила до флагманів радянської «оборонки» і є єдиним в Україні виробником тротилу та низки подібних речовин.

Тимошенко стверджує, що постанови кабінету Януковича «всю начинку, практично всю власність» заводу передавали в приватні руки (сам завод приватизувати, ясна річ, заборонено). Цікаво, що два з половиною роки тому теж лунали подібні звинувачення – але висловлювали їх соратники Януковича, а об’єктом був тоді близький до Віктора Ющенка акціонер Луганського патронного заводу Давид Жванія...

Враховуючи значимість самих лише комплексу Антонова та «Зарі», легко передбачити, що «наведення ладу» від Тимошенко спричинить ще не одне загострення стосунків між різними політико-економічними таборами в країні.

Одеський припортовий для Коломойського?

Найголовнішою новиною, втім, стала заява про підготований проект рішення щодо приватизації Одеського припортового заводу. Нагадаємо, це підприємство є не лише одним з великих виробників хімдобрив в Україні, але й монополістом з експорту аміаку. Саме на ОПЗ закінчується аміакопровід, що йде з Тольятті через Горлівку. Відтак, хто контролює ОПЗ – контролює експорт цієї стратегічної сировини.

Говорячи про приватизацію Припортового, Тимошенко багато розповідала про соціальні гарантії, які згідно з урядовим проектом надаватимуть нові власники колективу. Прем’єр навіть заявила, що в цій частині умов конкурсу «сам колектив заводу прописував кожну фразу», і пообіцяла персонально з’їздити на завод. Більше того – за словами Тимошенко, в умовах конкурсу буде прописано можливість розторгнення угоди в разі невиконання будь-якою зі сторін своїх обов’язків.

Цікавішою, втім, видається заява Тимошенко про те, що уряд прагнутиме забезпечити доступ до перевалочного вузла «всіх транспортувальників аміаку». А до того ж – ще й «конкурентність» розцінок на цю послугу.

Справа в тому, що ОПЗ цікавий сильним світу цього саме як «вікно», через яке російський та український аміак іде на експорт. І в цьому відношенні завод приваблює багатьох людей, які «коштують» сотні мільйонів і мільярди доларів – від українських промисловців Миколи Янковського та Олександра Ярославського до російського олігарха Віктора Вексельберга і легендарного Дмитра Фірташа.

Саме конфлікт інтересів призвів до того, що приватизація заводу відкладалась уже багато разів: востаннє, рік тому, ініціатор такого продажу Віктор Ющенко мусив відступити перед аж 350-ма депутатами ВР, які спочатку прийняли закон про заборону приватизації ОПЗ, а потім подолали відповідне президентське вето. А ще раніше нічим скінчилась спроба першого уряду Тимошенко розділити виробництво і продати саму лише «аміачно-перевалочну» його частину (що, втім, дійсно могло бути небезпечним з екологічної точки зору).

Ще тиждень тому з Банкової Тимошенко настійливо просили відкласти це питання. Але, судячи із останніх заяв канцелярії Ющенка, спільну мову таки знайдено. Враховуючи, що з обома владними структурами має відносно гарні стосунки співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський, теж давно зацікавлений в потужностях ОПЗ, можна спробувати зробити деякі висновки...

Хоча обізнані люди твердять, що поспішати не варто: по-перше, не факт, що навіть Коломойський знайде три мільярди гривень, про які тепер говорять в уряді (торік за 99,52 % ОПЗ хотіли «лише» 2,5 млрд.), а по-друге, опір цій приватизації буде шаленим, а інтриги – найнесподіванішими.

Що, втім, не завадило Тимошенко вже сьогодні пообіцяти, що продаж заводу стане «другою прекрасною, прозорою приватизацією демократичного уряду» - як неважко здогадатись, під першою малась на увазі «Криворіжсталь».

…а Балозі – «все глибше і глибше»

Продаж ОПЗ важливий для Тимошенко хоча б тому, що це необхідно для наповнення грошима програми з повернення втрачених заощаджень громадян. Адже, нагадаємо, з передбачених на це 20 млрд. грн. 14 мільярдів Кабмін збирався взяти саме від продажу державних підприємств. І якщо програму приватизації буде провалено, це поставить під загрозу чи не головну «фішку» Тимошенко перед президентською кампанією - 2009.

Поки що, втім, Тимошенко доводиться думати про сьогохивлинні речі. Так, на брифінгу вона взялась захищати голову правління Ощадбанку Анатолія Гулея, якого раніше в її оточенні дехто вважав мало не саботажником процесу повернення вкладів.

- Сьогодні зранку я ознайомилась з актами перевірки Ощадбанку КРУ, Рахунковою палатою, Нацбанком. І там - жодного порушення Ощадбанку, - сказала Тимошенко, відповідаючи на питання про критику на адресу керівників цієї установи.

Більше того, Тимошенко попросила «політиків і керівників усіх рівнів, без виключення, не чіпати це питання» - бо, мовляв, від цього лише зростає ажіотаж серед отримувачів грошей. Враховуючи нещодавно поширену інформацію, що відставки Гулея нібито прагне сам Президент, слова про «політиків всіх рівнів» читалися ледь не як прямий виклик Президенту. Або принаймні главі його секретаріату.

Хоча на останнє запитання – саме про стосунки з Віктором Балогою – Тимошенко відповіла:

- Я хочу бути максимально делікатною в цьому питанні. Демократичний уряд повинен виконувати свою роботу у співпраці з Президентом, з демократичною парламентською більшістю… Безумовно, на початку цього процесу можуть бути певні шероховатості. Але я хочу, щоб ви почули: мого терпіння вистачить за будь-яких умов.

Тобто прем’єр хотіла виглядати «страстотерпицею», яка готова перенести все заради єдності демократичних сил. Хоча це їй не надто вдавалось. А остання фраза пролунала просто-таки загрозливо.

– Я буду крок за кроком, все більше й більше поглиблювати цю співпрацю, - сказала Тимошенко.

Жодних причин сумніватись в її словах не було.

Дивіться тут ФОТОРЕПОРТАЖ про те, як після брифінгу Тимошенко вдруге одержала найбільш жіночу нагороду в Україні - приз конкурсу, оголошеного "Жіночим журналом", у номінації "Найсильніша жінка".