Контрудар Ющенка призначено на літо?

Написати коментар 7
Версія для друку 

13 травня Віктор Ющенко планує виступити з президентським посланням у Верховній Раді. Є підстави вважати, що цей виступ стане початком нового витка політичної кризи. Нове протистояння буде найактуальнішою тенденцією української політики літа 2008 року.

Віктор Ющенко, якого зазвичай відрізняє марнотратне ставлення до власних рейтингових показників, цього разу чинить технологічно грамотно. Анонсувавши через свого прес-секретаря давно очікуване послання, глава держави забезпечує контроль над встановленням порядку денного наступного парламентського тижня. Раніше тритижневу паузу в пленарних засіданнях Верховної Ради законодавці з БЮТ і Партії регіонів обіцяли заповнити вправами зі створення ефективних конституційних поправок. А от президентська команда не досягла успіху в препаруванні Основного Закону, тому Віктору Андрійовичу доведеться на марші коректувати власні позиції.

Деякі аналітики вважають, що для Ющенка в боротьбі за владні повноваження практично все вже втрачено. Проте на Банковій достатньо виконавців, готових діяти жорстко, а Віктор Балога вже чималий термін демонструє свою небезталанність як «кризового менеджера».

Тому вчорашні політичні союзники - Ющенко і Тимошенко - ведуть війну нервів. Вони чекають, хто першим почне активну фазу протистояння і візьме на себе відповідальність за розпад коаліції та новий виток кризи. Нескладно припустити, що Тимошенко може завдавати енергійних ударів тільки по президентських позиціях, адже електоральне поле обох політиків багато в чому залишається спільним. Причому лідерці БЮТ доведеться ризикувати вже найближчим часом, адже соціологи почали фіксувати падіння її популярності. Президентська команда, що виношує мрію про другу президентську каденцію, залишатиметься на оборонних позиціях. Банковій доведеться перечікувати облогу з олімпійським спокоєм заради збереження політичних перспектив свого шефа.

Поки ж Президент і прем'єр під зацікавленими поглядами політичної еліти й вітчизняного олігархату кружляють в приватизаційному танго. Звичайно, можна сказати, що їхніми партнерами є також Валентина Семенюк-Самсоненко і Андрій Портнов, але це тільки на перший погляд. Перетягування приватизаційних можливостей має допомогти Ющенку і Тимошенко з'ясувати, хто ж із них реально керує країною.

При цьому прем'єр віддає перевагу тактичним рішенням, деколи жертвуючи частиною вартості стратегічних підприємств. Цим Юлія Володимирівна підставляється під можливі звинувачення в «політичній приватизації» і дещо необачно демонструє свою зацікавленість в оволодінні максимальною владою. Ющенко ж, що ратує за неспішність і поступальність процесів роздержавлення, об'єктивно грає на руку великому міжнародному капіталу, здатному стати стратегічним інвестором українських підприємств.

Віктор Янукович спостерігає за з'ясуванням відносин на політичному Олімпі з райських кущ опозиції. Парадоксально, але факт: нинішня політична пасивність лідера Партії регіонів розширює його горизонт майбутніх дій. Підлеглим і соратникам Віктора Федоровича залишається тільки накопичувати і систематизувати архів з прикладами «помаранчево-серцевої» усобиці, щоб використовувати його під час майбутніх загальнонаціональних виборів. Якщо Ющенко і Тимошенко продовжать взаємне обкушування рейтингів, Януковичу тільки і залишиться, що зачаїтися, і чекати, коли його «призвуть на царство».

Правда, логіка розвитку політичних подій не завжди дозволяє головному «регіоналові» опочивати на опозиційних лаврах. Сепаратні домовленості з БЮТ щодо реформування Конституції Партії регіонів найближчим часом доведеться або втілити в життя, або ефектно дезавуювати. Інакше «регіонали» ризикують отримати додатково до нововиявленої немонолітності ярлик «молодшого політичного партнера» Тимошенко. Цього не зрозуміє не тільки Донбас, що «порожняк нє гоніт», але і представники політичної еліти. На Печерських горбах люблять сильних і послідовних, і Віктору Федоровичеві варто цей факт враховувати.

До речі, не варто розглядати майбутній конституційний процес як стовідсотковий тріумф Юлії Тимошенко, котора веде війну одночасно на декількох напрямах. І річ не в тому, що людські сили небезмежні, а за проектом Конституції маячить тінь Віктора Медведчука. Основний Закон апріорі є широким суспільно-політичним компромісом, і зовсім не для того в 2004 році парламентарі голосували за створення парламентсько-президентської республіки, щоб наділити супер-повноваженнями майбутнього канцлера з характерною зачіскою.

В нашій ситуації ухвалення конституційних поправок навряд чи буде можливим без схвалення маршалів вітчизняного бізнесу, в просторіччі олігархів.

Про відсутність у прем'єра певних успіхів на конституційному фронті переконливо свідчать другорядні чинники. Спікери БЮТ останнім часом все частіше виступають адептами руморології (науки про використання чуток), запускаючи найнеймовірніші версії розгортання подій в політичному просторі.

Розв'язати проблему інфляції уряду також поки не вдається, тому і накопичені 20 мільярдів гривень на рахунках в Держказначействі лежать поки мертвим вантажем. Та й перетворення столиці на плацдарм для «серцевого» бліцкрігу об'єктивно не виглядає тріумфальним.

Цікаво, що українські політики вже третій рік поспіль вільно чи мимоволі виділяють для піку своїх розбирань кінець весни і літо. І владоможці, і опозиція немов свідомо дистанціюються від своїх виборців. Втім, суспільна апатія, падіння довіри до практично всіх владних інститутів свідчать про логічність цього вибору. Видно, і влітку 2008-го основним політичним акторам не доведеться відпочивати за межами України, а рідкісний перепочинок доведеться використовувати для перегруповування сил і сепаратних переговорів з учорашніми опонентами.