Парламент - валіза - Ізраїль

Написати коментар 7
Версія для друку 

21 вересня 1792 р. в Парижі, біля будівлі Конвенту було багатолюдно - новообраний законодавчий орган Франції на перших своїх зборах діловито обговорював покарання для короля. Лідер якобінців (або «гори») Максиміліан де Робеспьєр не коливався - смерті. У своїй промові він пояснив, що Конвент не виносить вирок, він тільки виконує його. Вирок, мовляв, виніс народ. Людовикові XVI слова не дали.

Вранці 28 червня 1996 року під стінами українського парламенту було пусто. Це вже потім, коли стало відомо, що Рада за одну ніч прийняла Конституцію - понаїхали. Президент Леонід Кучма програв. Але теж приїхав. І виступив. І нікому в голову не прийшло перешкодити виступити Президентові. Сильний (на той момент) демонстрував свою поблажливість.

Вранці 13 травня 2008 року під стінами Верховної Ради яблуку було, де впасти - але лише на дахи лімузинів з різнодержавними прапорцями і номерами дипкорпусу, та на голови «свободівців» Тягнибока, які, мов у класиків, чітко вигукували за огорожею щось невиразне. Країна завмерла в очікуванні звернення Президента Віктора Ющенка до парламенту з щорічним посланням про внутрішній і зовнішній стан України. Країна не дочекалася.

Хоча про «стан» можна здогадуватися. Про «зовнішній» судити поки не беруся - його відвезли з собою мовчазні посли, а «внутрішнє» виперло все, як є: вперше в історії сучасної України главу держави не пустили на парламентську трибуну. Тимошенко показала силу, в якій немає місця ні поблажливості, ні милосердю. Вона не виносила вирок, але продемонструвала, як виконуватиме його. Здається, про народ у цей момент нікому і в голову не прийшло згадати хоча б для проформи.

Нипаючі Радою фігури депутатів, тиняючі за ними і між ними силуети помічників, журналістів, співробітників парламентського апарату - і все це на тлі блідих заяв: «блокуватимемо трибуну, бо Верховна Рада не приймає антиінфляційні закони» (БЮТ); «надумані причини» (Президент); «якщо потрібно внести - будь ласка!» (спікер). Здавалося, звернення Робеспьєра до Конвенту - «Невже вам потрібна революція без революції?!» - десь зависло в повітрі і дзижчить, як муха в павутині. Здавалося, зараз Президент обійде заблоковані бютівцями з боку сесійного залу спікерські парадні двері, вийде, і хоч би до одного депутата та звернеться. Про внутрішній стан. І про зовнішній стан. Але більше все-таки про внутрішній. І щоб без папірця. Та від чистого серця. По-чоловічому. Тому що, трясьця, наболіло. І позбігаються журналюги. Й почує країна. І проникнеться. І навіть яка-небудь баба заплаче.

Не вийшов.

31 травня - 2 червня 1793 р. Конвент під натиском озброєних парижан виключив зі свого складу ватажків жирондистів, влада у Франції перейшла до «гори», і, в першу чергу - до Робеспьєра.

13 травня 2008 року, коли стало достеменно зрозумілим те, що було зрозумілим з самого початку цього сонячного дня, котрий вмивався потім холодним потом дощу, останні «конвентисти» покинули будівлю парламенту. Як здалося, ні в кого не було відчуття, що влада в країні перейшла. Не від когось конкретно, конкретно до когось, а просто перейшла - як кішка, через дорогу. І чекає, до кого б перебігти. Конкретно.

Зате був Балога. «Вищою мірою цинічно» (пам'ятаєте Кучминих «покидьків вищої міри»?); «зухвалий, безпрецедентний крок» (а самі прецеденти створювати невже не пробували?); «публічна зневага» (а прихована зневага краща?); «зухвалий виклик суспільству» (а нишком ігнорувати суспільство достойніше?). «Це неприпустимо», - підкреслив на закінчення Балога. Згоден.

Завершилося ж все повідомленням, що Президент України Віктор Ющенко відбув з одноденним робочим візитом до Ізраїлю для участі в торжествах з нагоди 60-ліття з дня заснування держави Ізраїль.

«Віктор Балога запускав бумеранги, зараз вони повертаються назад на Банкову, - підсумував «самооборонівець» Геннадій Москаль. - Він-то пригинається, але б'ють вони по Президентові!» Ще б пак.

У стані Блоку Юлії Тимошенко відвертого тріумфування не чутно, що лише посилює настороженість: обачливі бійці, оголосивши війну і вигравши першу битву, не святкують, але готуються до наступних. На Українській міжбанківській валютній біржі оголошені торги щодо продажу акцій «Полтаваобленерго» всупереч протестам того Фонду держмайна, який під Валентиною Семенюк-Самсоненко. Називається: чуєш, сурми заграли?

Здається, це вже десь було. ...8 термідора (26 липня) 1794 р. Робеспьєр виголосив промову: «Вони називають мене тираном. Якби я був ним, вони повзали б біля моїх ніг. Я обсипав би їх золотом, я б забезпечив їм право скоювати усілякі злочини, і вони були б вдячні мені!» На його могилі, до речі, епітафія: «Перехожий! Не сумуй над долею моєю. Ти був би мертвий, коли б я був живий». Відміна, здається, тільки в чоловічому роді. А так все сходиться.