Як Балога та Кріль єднали Україну без Ющенка (ФОТО)

12 липня 2008, 23:22 - Олександр МИХЕЛЬСОН

Під завершення з’їзду партії «Єдиний центр» журналісти, швидкі на визначення на межі фолу, сформулювали: «КрілЄЦ!». Це тому, що голова молодого політутворення Ігор Кріль лишився на своїй посаді, хоча важко було повірити, що це місце не обійме фактичний творець і лідер партії – керівник Секретаріату Президента Віктора Ющенка Віктор Балога.

Однак необрання Балоги свідчить лише про одне: ця людина цілком упевнено почувається і на відносно другорядній ролі. Тобто, розвиваючи ту ж тему «фолу», насправді в ЄЦ триває «Балоган».

Утім, проведення з’їзду викликало асоціації не зі згаданою російсько-татарською варіацією вертепу, а, швидше, з супервиставою - так виглядають хіба що виступи на Майдані світових зірок чи інавгурації в Кремлі російських президентів.

Коротше кажучи, перший з’їзд ЄЦ затьмарив усі з’їзди всіх інших українських партій новітніх часів, включаючи «шоу переможців» Юлії Тимошенко минулого грудня і навіть знамениті зібрання Партії регіонів, проведені за останніми технологіями Made in USA.

Двадцять одна сотня делегатів збиралась у палаці «Україна» з обіднього часу – хоча напередодні з’їзд без пояснень перенесли аж на 16.30. Ще на підході вони натикались на оркестр – незважаючи на пекуче сонце, «козаки»-окрестранти щосили гатили козацькі марші.

Всередині ж відвідувачів зустрічали юнаки та дівчата у вишиванках; їхня місія була – пояснювати дорогу гостям та учасникам заходу. І, слід зазначити, з роботою вони справлялись чудово.

Разом із тим, у холі новоприбулих зустрічав і класичний оркестр, який вживу грав, відповідно, класичні мелодії. Вкупі з неймовірно «навороченим» обладнанням (два операторських крани у залі; гігантський екран на всю сцену; велетенська підвіска освітлення; монітори з трансляцією з’їзду в холі; прес-центр для ЗМІ з десятком ноутбуків, підключених до справді швидкісного Інтернету) – обстановка вдало символізувала чисто європейський мікс цивілізації та традиції.

Досягнення було тим більш вражаючим, що теоретично всі ці розкоші мали б відбуватись за рахунок членських внесків партії, яка існує неповних чотири місяці і налічує лише 12 тисяч членів.

Вже після з’їзду це підтвердив Ігор Кріль. За його словами, членських внесків вистачило і на те, щоб забезпечити трансляцію шикарних зборів на державному УТ-1. «Я не бухгалтер», - відповів Кріль на питання про бюджет з’їзду – «Однак рахунки ми готові оприлюднити».

Цікаво буде подивитися.

Демократичний єдиноцентралізм

У першій частині з’їзду все йшло до того, що пафосне оформлення лишиться єдиним, про що в результаті можна буде написати.

Делегати вислухали нудне описання власного складу (стільки-то молоді, стільки-то пенсіонерів, стільки-то людей з вищою освітою, стільки-то чиновників, стільки-то «творчої інтелігенції», двоє Героїв України...) і слухняно проголосували за програму з’їзду та «політичну платформу» партії.

Потому були виступи.

- У 2004 році на Майданах у Києві і Донецьку, Сімферополі і Луганську, Харкові і Львові люди дали відповідь на те, в якій країні хочуть жити, - говорив лідер ЄЦ, народний депутат від НУНС Ігор Кріль.

З його слів випливало, що люди хочуть жити «в державі, де право кожного на свою думку захищене, і де існує достойний рівень життя».

Однак, судячи з подальшого тексту, на заваді стала клята політреформа.

- Коли уряд очолює кандидат в Президенти, він приречений конфліктувати з діючим Президентом... А народ в результаті отримує тільки інфляцію та погіршення рівня життя, - розкрив Кріль першопричину українських страждань.

- Так було і є при обох урядах Тимошенко. Так було при уряді Януковича. Тільки коли уряд очолював не кандидат в Президенти Юрій Єхануров, країна жила і працювала спокійно, - додав він не для всіх очевидну тезу.

В результаті, втім, Ігор Іванович не став пропонувати повернути Юрія Івановича, а запропонував натомість знову переглянути українську Конституцію.

Згідно з програмними рішеннями з’їзду, ЄЦ прагне до президентсько-парламентської форми правління (саме такою вважалась Українська держава часів Леоніда Кучми). «Таку Конституцію мають підготувати фахівці з конституційного права, а вже потім своє слово повинні сказати політики», - сказав Кріль.

Після чого, на його (та ЄЦ) думку, Конституцію «має прийняти народ на референдумі».

Також лише через референдум в ЄЦ пропонують визначати «приєднання України до тих чи інших систем колективної безпеки».

До речі, з дратівливими для суспільства питаннями «єдиноцентристи» обійшлись хитро. Програма партії не оминула жодного із цих питань, але відповіді на них сформулювала максимально розпливчасто. «Реалізація Європейської хартії регіональних мов та мов меншин з урахуванням мовно-культурних особливостей кожного регіону», боротьба з «політичним маніпулюванням фактами історії», перехід у відносинах з Росією «до конструктивної співпраці», співпраця «держави та релігійних конфесій» - очевидно, чимало українців сьогодні вкладають у подібні тези протилежні смисли.

...Вислухавши виступи, делегати взялись до формування власної – тобто партійної – влади. Як виявилось, після майже одностайного затвердження статуту ЄЦ (2 «проти») це було дуже легкою справою.

Адже, згідно з цим статутом, до політради автоматично входили не лише цих 5 народних депутатів – членів ЄЦ (це якраз традиційно для будь-якої партії), але й усі голови регіональних організацій, плюс по троє представників від кожної регіональної організації.

В підсумку, більше двох тисяч делегатів змогли проголосувати лише за 29 членів політради зі 142-х.

Серед цих 29-ти виявились, зокрема, 5 губернаторів (дніпропетровський – Віктор Бондар, житомирський – Юрій Забела, херсонський – Борис Силенков, хмельницький – Іван Гавчук, та чернігівський – Володимир Хоменко). Туди ж потрапили голова адміністрації Севастополя, лідер кримського ЄЦ Сергій Куніцин, заступник Леоніда Черновецького в Київадміністрації Сергій Рудик, екс-заступник міністра МВС, а нині – радник Президента Лідія Поречкіна і, нарешті, голова Секретаріату Президента Віктор Балога.

Цей список і було схвалено абсолютною більшістю голосів – 7 «проти» та 17 «утримались». Очевидно, саме це мав на увазі Ігор Кріль, говорячи зі сцени:

- У нас у партії повинен бути демократичний централізм. Це коли демократія іде знизу, але централізм – згори!

«Тортури кохання»

Після обрання політради померла, не народившись, одна з можливих сенсацій: ані київський мер Леонід Черновецький, ані боксер Віталій Кличко, ані спікер ВР Арсеній Яценюк, ані голова Радбезу Раїса Богатирьова – всіх їх в різний час до ЄЦ «сватали» поширені чутки – до партії не потрапили. Поки що.

- Відомі люди в нас дійсно будуть, - пояснив пізніше в кулуарах один з лідерів ЄЦ Віктор Тополов. – Коли це буде? Коли вони напишуть заяви і буде прийнято відповідне рішення.

- А якщо таку заяву напише Давид Жванія? - спитали журналісти.

- Її розглянуть, - після паузи відповів пан Тополов.

Однак його обличчя під час цієї паузи говорило про результати такого розгляду заздалегідь.

Найцікавішим же виявився той факт, що саме політраді належало обрати голову партії, а також її президію. Остання за статутом де-факто може, наприклад, приймати до партії та звільняти з неї будь-яку особу.

Як з’ясувалось, голову та президію передбачалось обирати на цьому ж з’їзді, але за відсутності преси та рядових делегатів – під час перерви.

На виході із залу журналісти взяли в міцну облогу Віктора Балогу. Однак той категорично відмовлявся відповідати на будь-які запитання.

- А що це у вас за книжка? – намагались розговорити чиновника журналісти, вказуючи на розфарбований у стилі вишиванки томик у м’якій обкладинці з назвою «Дари Господні».

- А це мені тут подарували... Та дозвольте ж пройти! – ласкаво посміхаючись, відбивався Балога.

- А чому до вас не приїхав Президент? – не вгавала преса.

- Так у нього ж сьогодні вихідний! – зі щирим здивуванням пояснив Віктор Іванович.

У якусь мить Балога, якого замість конференц-залу на першому поверсі говіркий журналістський натовп завів аж на третій, не витримав, і невловимо спритним рухом вийняв диктофон із руки одного з найнастирливіших журналістів (це виявився представник газети «Сегодня»). Після чого розвернувся і в супроводі двох охоронців рушив, нарешті, у правильному напрямку.

Журналісти зареготали.

За два прольоти головний канцелярист Ющенка таки віддав чуже. І пірнув, у супроводі Ігоря Кріля, до кімнати, де на нього вже чекали не менше ста сорока осіб.

Класичний окрестр у холі тим часом грав Фріца Крейслера - спочатку «Радість кохання», а потім «Тортури кохання», а потім «Розмарин».

Фото на пам'ять

Якби хтось насмілився обізвати лідерів ЄЦ італійськими мафіозі, то він мав би для цього щонайменше один привід: клятву мовчання – омерту – вони вміють тримати не згірше за справжніх членів мафії.

Жодна зі 142 осіб, що вийшли із конференц-залу після обрання лідера «Єдиного центру», так і не сказала результатів виборів жодному із журналістів.

Кореспондент побачив Віктора Тополова, який напередодні з’їзду сказав у інтерв’ю нашому виданню, що «навалити» на Балогу на додачу до роботи в СП ще й обов’язки голови партії озачало б «зовсім не поважати цю людину».

Такі слова за бажання можна було розцінювати як натяк на те, що Балога лідером ЄЦ таки не буде.

- Вікторе Семеновичу, - звернувся до Тополова, - То ви таки поважаєте пана Балогу?

- Ну, я послідовна людина, чи ні? – розвеселився Тополов. За бажання це теж можна було вважати натяком. – Ну яка вам різниця, ви все дізнаєтесь зараз чи за кілька хвилин?!

- Для Інтернет-видань є різниця, - спробував пояснити автор цих рядків.

- Ех, - не дослухав Тополов, - може, от і я колись стану журналістом...

Як виявилось пізніше, на цей момент пан Тополов уже був першим заступником голови партії. Можливо, саме цим і пояснювався його піднесений настрій.

...Усе - зокрема, і те, що лідером ЄЦ лишився Ігор Кріль - стало відомо хвилин за 15. Аплодисменти в залі обом цим рішенням, утім, були значно рідші, аніж коли було оголошено, що Віктора Балогу обрано звичайним членом президії політради ЄЦ .

В останньому випадку аплодисменти – вперше і востаннє за час з’їзду – переросли в овацію.

Коли з’їзд було закрито, пан Кріль вирушив до того самого конференц-залу, де його перезатвердили на третій у його житті вищій посаді (другою була посада голови Закарпатської податкової на початку століття, а першою, за офіційною біографією – посада директора мукачівського підприємства «Свопінг». Саме після того пан Кріль став заступником голови правління відомої фірми «Барва», і відтоді його прізвище приречене крокувати поруч із прізвищем Балоги).

Кореспондент тим часом вийшов на площу перед палацом «Україна». Там, у натовпі, на бурхливі прохання делегатів фотографувався з ними член президіуму ЄЦ Віктор Балога.

- Вікторе Івановичу, в залі з’їзду при згадці вашого імені постійно аплодували найбільше – набагато більше, ніж навіть лідеру партії. І ось зараз теж – усі делегати хочуть сфотографуватись саме із вами... Чим ви особисто це пояснюєте? – наївно спитав я.

Голова президентського Секретаріату уважно подивився на автора запитання. Автор запитання про всяк випадок представився. Голова президентського Секретаріату подумав і взяв кореспондента за лікоть.

- Нічого в цьому нема, - якось стомлено сказав він. – Якраз якби робити по принципу тої програми, де на Майдані гроші дають тому, за кого більше кричать... Як ця програма зветься...

(«Караоке на майдані», - підказали ззаду).

- ...Так от, це – недобре, - завершив Балога.

Подумавши, він додав:

- От Кріль пішов прес-конференцію давати, а я – зі знайомими фотографуватись. От і все.

Можливо, це була єдина помилка Віктора Балоги на цьому з’їзді. Він мав би спинитись на фразі про те, що майдан дає гроші тому, за кого більше кричать.

Вийшла б гарна алегорія – Віктор Іванович напевне знає такий термін.

Читайте також: Член президії «ЄЦ» Віктор Тополов:«Чи повинні ми повністю поділяти переконання Ющенка? Гадаю, що ні»

ФОТО Валентина ДИРМАНА, ; дивіться також повний ФОТОРЕПОРТАЖ