Юра вибрав Юлю

19 травня 2008, 11:19 - Євген МАГДА

Політична криза змушує слуг народу, що піклуються про власну перспективу, визначатися зі старшими політичними товаришами. Вітчизняна політична практика переконливо доводить, що час одинаків на Печерських пагорбах минув.

Она мне нравится, нравится, нравится

Юрій Луценко скористався столичними виборами як можливістю для пошуку нових політичних партнерів. Міністр внутрішніх справ узяв з місця в кар'єр, запропонувавши Президентові через звільнення глави його секретаріату Віктора Балоги зняти гостроту протистояння усередині коаліції. «Народна самооборона» до останнього часу відбувалася у випадах проти Банкової зусиллями рядових депутатів, але Юрій Віталійович не став уподібнюватися більшості відпускників, що прохолоджуються за рахунок працедавця. З боку це нагадує прагнення молодої людини сподобатися дівчині, що працює прем'єром, і захистити її від підступів хулігана родом із Закарпаття. Заради такої нагоди Луценко навіть частково переказав пресі зміст закритої наради на Банковій, присвяченої майбутнім столичним виборам.

Треба сказати, що столична кампанія-2008 - не найвдаліша в політичній кар'єрі Юрія Луценка. Він знову, як і в 2006 році, грає роль локомотива для партійного списку. Цього разу - спільного проекту «Нашої України» та «Народної самооборони». От тільки напрям агітаційних зусиль сконцентрований, м'яко кажучи, не на столичній проблематиці. Воно і зрозуміло - вникати в київські справи Юрієві Віталійовичу ніколи, а соратники розбіглися по різних таборах: Кирило Куліков підтримує Віталія Кличка, а Микола Катеринчук на чолі власного блоку розігрує персональну політичну карту. За версією Юрія Віталійовича, що зачепила Миколу Дмитровича за живе, як технічний кандидат Черновецького.

«Самбісти» відпливають

Не менший інтерес викликав з'їзд партії «Вперед, Україно», що розлучилася з минулою назвою і визначила поле для майбутньої діяльності. Відтепер проект називається «Народна самооборона», і місце його лідера вакантне - на той випадок, коли Юрій Луценко перестане бути міністром внутрішніх справ. Втім, неформальне лідерство в партії не заважає Юрієві Віталійовичу популярно пояснювати соратникам і громадськості прописні істини. Мовляв, «Нашій Україні» ми більше нічого не винні, обираємо самостійність, ні правими, ні лівими не станемо, а захищатимемо інтереси людей.

Луценко упевнений в світлому майбутньому свого політичного проекту, хоча об'єктивних причин для цього небагато. Створена колишніми активістами СПУ і низки громадських організацій на гроші Давида Жванії політична структура поки не проходила випробування боротьбою за виборця. Можливо, Юрій Віталійович прагне таким чином мобілізувати партійців, демонструючи, що все у них вийде на «відмінно».

Втім, не заперечуватимемо і того, що Луценко прагне вести лінію «чесного фраєра», можливо, найчеснішого в українській політиці. Розставання з «Нашою Україною» нагадує цивілізоване розлучення людини, що зустріла нову прив'язаність і вирішила порвати з минулим одним махом. Адже недаремно у БЮТ символ - яскраво-червоне серце - романтичний і закликає до активних дій. Юрій Віталійович старанно демонструє симпатію Юлії Володимирівні, деколи навіть переграє. Хоча він поки не з'являвся на людях в накладній косі (навіть під час традиційного фестивалю вертепів), прагнення сподобатися потенційному партнерові для політика національного масштабу може виявитися украй шкідливим. Кому, як не Луценку, що з 2005 року енергійно міняє політичних патронів, не знати, що Тимошенко не піддається на чари навіть енергійних політиків-чоловіків.

Та й у нечисленному оточенні лідера БЮТ вакантних місць навіть для лідера «самбістів» не спостерігається. З одного боку, Юрія Віталійовича може надихати приклад Йосипа Вінського, що м'яко спланував з лав соціалістів в БЮТівці, з іншого - надто напруженими у Луценка були стосунки з Вінським ще під крилом у Олександра Мороза.

Натягти на «трієчку»

До того ж Юрій Луценко ризикує стати жертвою власної балакучості буквально найближчим часом. Розрекламувавши список НУНС як унікальний, Юрій Віталійович ризикує зіграти роль локомотива неякісно. Якщо 25 травня об'єднаний список НУНС не зуміє подолати 3-процентний бар'єр, Юрієві Віталійовичу доведеться непереливки. Розраховувати на чию-небудь допомогу Луценкові не випадає, а виборча кампанія без виразних смислів приречена на неуспіх. (Назвати успіхом виклик Леоніда Черновецького до столичного ГУБОЗ для ознайомлення з протоколом про корупцію язик не повертається).

Добре відомо, що у вітчизняній політиці за всіх її особливостей блефувати дозволяється тільки окремим персонажам. Луценко навряд чи відноситься до цих щасливчиків. Невдача на виборах в столиці, де без власного кандидата в мери НУНС практично подарував частину свого електорату заклятим друзям по демократичному табору, може Юрієві Віталійовичу коштувати дуже дорого. По суті - перетворити його на залежного політика. І тоді не матиме принципового значення, кому - Ющенку чи Тимошенко - він почне допомагати. Головне - його карта буде бита.

Читайте також: Луценко гайнув назад у майбутнє