«Динамівець» Кравець зрівнявся з Кака

Написати коментар 0
Версія для друку 

До сезону 2003/04 футболісти основи в матчах чемпіонату України строго носили майки з цифрами від 1 до 11 на спині. І ніяких там 99-х!.. А чому взагалі гравці вибирають ті або інші номери?

У деяких випадках футболісти беруть собі номер, що відповідає року народження. Таке рішення ухвалили «арсеналець» Валерій Заваров (№ 88), полтавчанин Олег Остапенко (№ 77), гравець «Карпат» Богдан Мельниченко (№89), дніпропетровці Артур Карноза (№90) та Ігор Варцаба (№91), маріуполець Анатолій Старущенко (№88) й одесит Альваро Мельйо (№79). У декого номер на футболці збігається з днем народження — найвідоміші з них Маріуш Льовандовський (№18) і В’ячеслав Шевчук (№13) із «Шахтаря», Андрій Конюшенко (№2) й Олександр Горяїнов (№29) з «Металіста», Руслан Ротань (№29) із «Дніпра».

Голкіпер маріупольського «Ільїчівця» Ігор Шуховцев після повернення в команду з’ясував, що перший номер, під яким він довгий час виступав, зайнятий Андрієм Нікітіним. Тоді він узяв 99-й — перший з іншого боку.

Часом, коли улюблене число зайняте, футболісти до однозначного номера додають ту ж цифру й отримують новий варіант.

Так вчинив Володимир Єзерський при переході з «Дніпра», де у нього була «п'ятірка», в «Шахтар», де він став 55-м. А екс-маріуполець Дмитро Єсин у «Ворсклі» до своєї старої «сімки» додав «нуль».

«А ось Владислав Ващук після повернення в «Динамо» узяв собі 27-й номер, тому, що у його сина день народження цього дня, — розповідає багаторічний адміністратор київського клубу Олександр Чубаров. — Цей же номер залишився в нього у «Львові». Не завжди грав під №16 Максим Шацьких. Відігравши якийсь час із цими цифрами на спині, він вирішив узяти «десятку», що звільнилася після відходу Олега Венглінського. Але із зміною номера у форварда збився приціл і промучившись декілька місяців, Максим повернув свою «шістнадцятку» і в першій же грі забив два м'ячі. Саша Алієв весь час мріяв грати з «вісімкою». Але довгий час у нас цей номер був зайнятий Валентином Белькевичем. Алієв знайшов вихід із ситуації, вибравши собі дві вісімки. А після того, як Белькевич пішов із команди, узяв заповітний номер.

Номери стають нефартовими й із інших причин. Діакате після сезону травм поміняв 3-й номер на 15-й — цього дня народилася його дружина. А Кравець не довго думаючи приміряв футболку з номером 22, під яким грає його кумир Кака.

До речі, Валерій Лобановський дуже не любив №13. І тому в «Динамо» його майже не використали — іноді давали його третьому голкіперові.

А ще в радянські часи у нас мало хто хотів виступати під «шестіркою». Але у вісімдесяті роки він дістався Василю Рацу, якому було все одно, який номер у нього на спині».

На думку Чубарова, практика вічного закріплення номерів за гравцями, що практикується за кордоном («десятка» в «Космосі» — за Пеле, в «Брешиї» — за Баджо), в українському футболі не приживеться: «У нас у команді, наприклад, під «сімкою» грали Мунтян, Буряк і Михайличенко — так за ким номер закріплювати? Набагато краще було, якби клуб футболістові по закінченню кар'єри видавав довічний абонемент на трибуну. На кріслі можна було б написати ім'я й прізвище ветерана, а також його заслуги перед клубом».

У «Динамо» немає дванадцятого номера — його назавжди віддали вболівальникам, «12-у гравцеві» команди.

Так само вчинили в «Ільїчівці» — маріупольська «торсида» на кожному домашньому матчі вивішує на трибунах банер із цим номером. Окрім «фанатського», навіки із ужитку вилучена в «Ільїчівці» й «десятка», під якою виступав гравець олімпійської збірної Степан Молокуцько, загиблий у 2002 році, пише Sport.com.ua.

Зі всіх заявлених гравців Прем'єра 11 мають свій «ексклюзивний» номер — Шаміль Ваммаєв (№57, «Зоря»), Владислав Підкопай (№58, «Металіст»), Андрій Григорик (№62, «Ільїчівець»), Данило Тропін (№64, «Ільїчівець»), Євген Цвік (№67, «Металіст»), Дмитро Гунченко (№71, «Ільїчівець»), Артем Черній (№73, «Ільїчівець»), Олександр Войтенко (№76, «Металіст»), Богдан Мельниченко (№89, «Карпати»), Артур Карноза (№90, «Дніпро»), Ігор Варцаба (№91, «Дніпро»). Всі вони є гравцями дублів і не велика вірогідність, що вони вийдуть на поле. Та зате їх номера не повторюються більше ні в кого!

Японці бояться №4, італійці — №17

У Японії багато гравців відмовляються носити четвертий номер. За фонетичним звучанням слово «чотири» співзвучне із словом «смерть». А ось у збірній Італії нефартовим вважається №17. У 1990 році на домашньому ЧС «Скуадра Адзурра» пережила глибоке розчарування, в півфіналі програвши Аргентині по пенальті. Останній удар в італійців виконував Донадоні, який не зумів переграти голкіпера Гойкоєчеа. Після того промаху 17-й номер, під яким виступав Роберто, вважається в Італії нещасливим. У цю прикмету вірить і сам Донадоні, який у заявці команди на Євро-2008 віддав цей номер третьому голкіперові де Санктісу, вірогідність появи якого на полі була близька до нуля. Втім, додамо, що італієць Евані, що одягнув футболку з 17-м номером на ЧС-94, пенальті у фіналі з Бразилією якраз забив. А ось Баджо (№10), Барезі (№6) і Массаро (№19) свої 11-метрові не реалізували.