Сто років і місяць Тунгуському феномену

29 липня 2008, 12:57 -
30 червня 1908 року близько 7 години ранку в небі над Сибіром над територією басейну Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Її політ закінчився вибухом на висоті 7—10 км. над незаселеним районом тайги. Викид енергії був настільки сильним, що порівнюється з вибухом великої термоядерної бомби - еквівалент 10–40 мегатонн тротилу.

Вибухова хвиля була зафіксована обсерваторіями всього світу, зокрема, в західній півкулі. В результаті вибуху були повалені дерева на території більше 2000 кв. км, стекла були вибиті в декількох сотнях кілометрів від епіцентра вибуху. Протягом декількох днів на території від Атлантики до центрального Сибіру спостерігалося інтенсивне світіння неба і хмари, які світилися.

У район катастрофи були направлені декілька дослідницьких експедицій, починаючи з експедиції 1927 року під керівництвом Л. А. Кулика. Речовини гіпотетичного Тунгуського метеороїда на місці так і не знайдено.

Не перестає турбувати учених Тунгуський метеорит і зараз. Цього року в район падіння метеорита відправиться нова експедиція. Італійські учені розраховують знайти втрачений метеорит на дні озера Чеко, нетипового для даного району Сибіру за геологічною будовою.

Існували і екзотичні версії — антиматерія, ядерний вибух, зіткнення із Землею мініатюрної чорної дірки, аварія інопланетного космічного апарату (висунута відомим радянським письменником-фантастом А. Казанцевим), експерименти Ніколи Тесла з резонансного розгойдування іоносфери через башту Варденкліф (вона могла передавати величезну кількість енергії, адже метеорит так і не був знайдений) і так далі.