Земля героїчна: як це було (ФОТОРЕПОРТАЖ)

09 жовтня 2007, 11:30



Написати коментар 1
Версія для друку 

5-7 жовтня в м. Кам’янці-Подільському відбувся третій міжнародний військово-історичний фестиваль Terra Heroica-2007 («Земля героїчна-2007»). Україна ще не знала реконструкторського фесту такого масштабу – та що там Україна, фестиваль є одним з найзначніших в Центральній та Східній Європі. Участь в ньому взяло понад 320 чоловік з Польщі, України, Чехії, Словаччини, Росії, Іспанії. Щоправда, остання країна відправила під дула середньовічних гармат і мушкетів делегацію беззбройних селян.

Перекладачі на фестивалі, як не дивно, не потрібні: он «убитий» мушкетер розмовляє російською, крилатий гусар польською, поруч хтось щось весело викрикує чеською, а в результаті — цілковите взаємопорозуміння і щирі посмішки.

Усі фотографії дивіться тут.

Тож Україна з ар’єргарду популярного руху living history («Жива історія») потроху виходить якщо не на авансцену, то в когорту країн, де історичною реконструкцією займаються тисячі і тисячі. Це не дитячі забавки з історією, це сама відроджена історія, і займаються нею, як правило, люди солідні і освічені. От, скажімо, відома польська Liga Baronow зібрала під своєю егідою і варшавян, і жителів Мазурів чи Любліна. В групі є поліцейський (Радослав Шлешинський), конезаводчик (Діван Батуро), психолог, інженер (Марцін Франчак) і навіть прокурор. Вік учасників — від 16 до 45 років. А серед учасників популярної чеської команди Magna Moravia є навіть батько з сином.

Лише цьогоріч Terra остаточно сформувала свою концепцію: віднині це фестиваль-реконструкція виключно XVII століття. І все, від посуду до гудзиків, від зброї до музики, має відповідати духу вибраної епохи.

До речі, про музику. Якщо в перший день фестивалю, 5 жовтня, насолодитися середньовічними «хітами» змогли лише реконструктори та нечисленні гості «учти» (бенкету в стінах Старої Фортеці), то 6 жовтня майже все місто зібралося біля Ратуші послухати гурти Musica Radicum (Санкт-Петербург), Stary Olsa (Білорусь), львівський «Бурдон», кам’янецько-київський гурт «Пропала грамота», а на десерт, після величного фейєрверку, на сцену вийшли Zdob si Zdub (Молдова), розбудивши своїми барабанами все кам’янецьке птаство.

Попри по-жіночому скапризоване бабине літо і деякі накладки, відбулися всі заплановані заходи. Надзвичайно сподобалися глядачам картинки з життя кам’янецької фортеці, відтворені учасниками фестивалю 7 жовтня. Злий каштелян не заплатив козакам за зловлених турецьких «язиків» — і розгорілася битва. Численні екскурсанти не могли натішитися своїй вдачі: побачити такий бій, а ще в такому місці — оце пощастило! Молоденькі дівчатка тихцем ділилися далекими від військової науки враженнями: «Ой, а той, з косичками, симпатичний!» — «А той, дивись, нічого так! Ой, його підстрелили!»

Родзинкою цьогорічного фестивалю стала польська кіннота. Проте до останньої хвилини не було зрозуміло, чи топтатимуть поле битви кінські копита. Спочатку з’ясувалося, що коні, які залишилися в конюшнях села Врублівці після зйомок фільму «Тарас Бульба» режисера Володимира Бортка, не дивлячись на великий «стаж» в кіномистецтві, до гарматних пострілів не привчені і лякаються. На додачу транспортувати скакунів у Кам’янець не було чим – і понад 12-кілометровий шлях польській кавалерії довелося долати верхи. А ще й з’ясувалося, що через непорозуміння дві групи привезли на Поділля лише гармати, а сідла не взяли.

І знову українські коні везли крилатих польських гусарів. Проте була й відмінність: якщо під час фільмування каскадери носили пластикові обладунки, в Zoltego Regimentu з польського міста Гнєв все було по-справжньому: сталь, натуральне хутро, навіть чоботи скроєні за старими зразками. Тільки на крилах гусарів замість орлиного пір’я – гусяче («Орлів вбивати заборонено!», як пояснив прапороносець), а леопардові шкіри на плечах – фарбований кролик.

Воякам з Гнєву пощастило: їхнє вбрання пошите за спонсорський рахунок. Українським реконструкторам поки що про таке доводиться лише мріяти. Своє вбрання вони як правило виготовляють власноруч або домовляються з майстернями. Одяг отамана — не кожному по кишені: і пряжка, і численні гудзики, і натільний хрест в Олекси Руденко, відомого геральдиста та курінного отамана Київського реєстрового козацького полку, з чистого срібла. А ще ж є зброя, теж недешева. Воякам Подільської повстанської купи Морозенка (Кам’янець-Подільський) легше: постоли, свитка та домотканна сорочка, а в руках — спис. Вартість костюму чесько-словацької команди Altblau Regiment, одного з «аксакалів» реконструкторського руху, складає 200 євро, а в команді – понад сто учасників, от і рахуйте.

В цьому році від Київського реєстрового козацького полку відкололася маленька «турецька» гілка. Гордість учасників «49 орти Джема-ат» — головні убори яничарів, бьорки, з відлитими з міді деталями. Міська рада та українські реконструктори плекають мрію про відтворення осади Кам’янця-Подільського 1672 р., події якої описані в романі Г.Сєнкевича «Пан Володийовський». По найскромнішим підрахункам, на 200 яничарських костюмів потрібно від 1,5 до 3 млн. гривень. Без спонсорів в цій справі — нікуди.

До речі, Олекса Руденко та Юліан Тіхонов були запрошені в якості консультантів при фільмуванні «Тараса Бульби» В. Бортка. На жаль, в уяві режисера XVI століття дещо відрізнялося від образу, намальованого знавцями епохи. І то сказати: обтягнена фольгою горіхова шкаралупа здалеку виглядає як розкішний гудзик, а багатометрові штурмові драбини, яких ніколи не було в козаків на озброєнні, ефектно прикрашають кадр. Співпраця не склалася.

Проте склалася традиція перші вихідні жовтня відзначати фестивалем Terra Heroica.

Дійство сподобалося всім. Шкода, що до наступної Terra Heroica чекати ще цілий рік.