Південний Буг: ліс страхіть, розведення лохів, гранітні джакузі (ФОТО)

29 червня 2008, 15:03
Іванна СМОЛЯНА


Написати коментар 1
Версія для друку 

Над головою пролітають пелікани, мало не торкаючись тебе крилом, а навколо – страшний білий ліс, немов з фільму жахів, хмари комарів, бурхливі пороги Південного Бугу... Це – лише маленькі краплини величезного моря вражень та задоволення, яке отримали журналісти, побувавши на Миколаївщині.

«Розведення лохів»

Чергова подорож дорогами рідної України в рамках акції «7 природних чудес України» принесла цілу купу позитивних вражень. Їх навіть не могла зіпсувати довга дорога до Очакова. Під Одесою ми на власній, як то кажуть, шкірі відчули, що курортний сезон в розпалі – багатокілометрова пробка відтягнула нашу зустріч з першим пунктом програми – Кінбурнською косою – на добрих дві години. Але ось, нарешті, й Очаків – портове містечко, де ми пересідаємо на катер і прямуємо дивитись, хто живе на косі.



Шум катера лякає пеліканів, вони відриваються від води й кружляють над нами. Їх тут величезна кількість, адже сюди, в Дніпровський лиман, заходить мальок кефалі.

Довжина коси – близько 70 км. Різниця в ширині – від 24 км до метра. Звідси походить і назва коси, яка в перекладі з тюркської означає «волосовидний мис» («кін» – волосина та «бурун» – мис).

Кінбурнська коса – один із найбільших піщаних масивів, що утворився на місці древньої дельти Дніпра. Справжнє багатство цього куточка Причорномор’я – велика кількість озер. Частина з них розташована вище рівня моря і поповнюється переважно атмосферними опадами. Вода в цих озерах солона, і коли іноді від спеки вона випаровується, то на дні утворюється товстий шар солі.



Ласий шматок «нічийної» землі страшенно приваблює охочих з товстими гаманцями. Місцеві журналісти навіть сумно жартують: хочете скандалів – приїжджайте на Кінбурнську косу. А ті, хто зацікавлений у збереженні природного багатства, мріють, щоб тутешньому парку якнайшвидше надали статус національного. Буде хоч якась надія, що у парочки «особнячків», які вже встигли прописатись на узбережжі, не з’являться сусіди.



Місця тут дійсно дуже гарні. Пересівши з катера у модифікований «Урал», ми вирушили стежками чумаків. Саме їм треба завдячувати тому різноманіттю рослинного світу, який є на косі. Коли чумаки їхали сюди по сіль, то до їхніх возів, одежі, чіплялося насіння всього, що росло по дорозі. Тому нам зустрічалися й хвойні ліси, й дубово-березові, осикові й вільхові гайки.

Місцями коса нагадувала напівпустелю, де крім невисокої трави не видно було жодного деревця. Лише іноді траплялися невеличкі дерева, схожі на обліпиху. Насправді таке деревце називається – лох. Колись у місцевому лісництві навіть висіло оголошення «Розведення лохів».

При Лукомор’ї дуб зелений

Лісом-степом, лісом-степом, і ось ми під’їхали до хатинки лісника, за якою, в глибині невеличкого ліска, стоїть величезний 700-літній дуб. Кажуть, що великий російський класик Алєксандр Пушкін своє знамените «У Лукоморья дуб зеленый, златая цепь на дубе том» написав саме тут. Щоправда, русалок чи казкових котів тут не побачиш; з живності – і то далеко не казкової – в широкому асортименті присутні лише неймовірно агресивні комарі.



Далі – Чаплинка. Такий собі сосновий лісок, де всі дерева... білі. Місце, чесно кажучи, справило моторошне враження. Уявіть собі: тиша, кругом білі сосни без голок, сморід, і над головою хлопання крил. Виявляється, тут просто на верхівках сосон гніздяться сірі чаплі. А їхній послід діє ніби кислота, випалюючи все живе.



На додачу, коли чаплі налякані, вони випльовують залишки їжі. Тобто необережному мандрівнику риба або жаби можуть впасти прямо на голову. Тому за чаплями рекомендують спостерігати здаля.

«Мені здається, що створювати на Кінбурнській косі туристичну зону було би не зовсім доречно, – зазначив народний депутат Микола Томенко, ініціатор акції . – Не хочеться руйнувати цю екзотичну первозданну природу. Краще зробити сюди інформаційно-освітні маршрути, щоб учні шкіл Херсонської та Миколаївської областей могли вивчати свою природу, безпосередньо спілкуючись з нею».



«Тече вода, тече бистра»

Хоча в пісні йдеться про гірську річку, Південний Буг Миколаївщини нічим від справжньої бурхливої «горянки» не відрізняється. Адже саме тут, в межах п’яти районів Миколаївської області, розташувався регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя». Тут Південний Буг – до речі, єдина з великих українських річок, яка повністю, від початку до кінця, тече територією нашої держави – несе свої води серед крутих кам’янистих берегів, місцями утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величезними гранітними скелями, порожистим руслом, водограями та островами.



Унікальні місця, які пам’ятають ще козаків і де природа лишилась незайманою з тих славетних часів, приваблюють не тільки риб. Через те, що навкруги вся земля вже розорана, каньйон став єдиним притулком для більшості видів тварин. Тільки комах у заповідному об’єкті мешкає не менше 9 тисяч видів. А місцева популяція полоза лісового – взагалі єдина, яка збереглася у степовій зоні Європи.

Про козацьке минуле свідчать й назви островів та скель: Запорозька брояка (брояками тут називають річкові пороги), острів козака Мамая, скелі Турецький стіл та Пугач, Гайдамацька балка...

Уже багато років Бузькі пороги – справжня Мекка водних туристів. Саме тут, в урочищі Протіч, поблизу селища Мигія розташована одна з найкращих у Європі природних трас водного слалому. А скелі, немов павутиною, оплетені тросами й обліплені спортсменами-скелелазами.



«А от цей район якраз може стати дуже цікавим для розвитку саме туристичних маршрутів, – поділився своїми думками з журналістами Микола Томенко. – Багато хто прямує цією дорогою на Крим, тому на декілька днів можна би було затриматись тут. А, по-друге, Миколаївське Побужжя – чудовий маршрут для турів вихідного дня».

Сплавлятися по воді можна або на плоту, або на катамарані. Але, виявляється можна й просто залізти у воду й позмагатися з бурхливим потоком «голіруч». Власне, так і вчинили шестеро сміливців-журналістів. Вдало зачепившись за камінчик, ми бовтали свої тіла, насолоджуючись сонцем, вітром, теплою водою. Усілякі там спа-телласо-джакузі-салони просто відпочивають поруч із цим природнім задоволенням!