Росії виписали санкцію

Написати коментар 1
Версія для друку 

Європа висловилась проти санкцій до Росії, але поставила їй ультиматум. Такою є загальна оцінка екстреного саміту Євросоюзу, присвяченого перегляду стосунків з РФ в контексті її збройного конфлікту з Грузією.

Ця оцінка не зовсім правильна: насправді Європа самими заявами не обмежилась. Водночас, дії Брюсселя легше пояснити його власними інтересами, аніж співчуттям до Тбілісі – чи нелюбов’ю до Москви.

Всі не проти, «за» - ніхто

Екстрений саміт ЄС скликали на перше вересня. До цього дня з моменту визнання Росією незалежності Південної Осетії та Абхазії минув тиждень, проте повторювати російський крок не стала жодна інша держава світу.

Щоправда, при цьому з різних боків висловлювалась підтримка діям Росії в Грузії. Так, головний сателіт РФ на пострадянському просторі – Білорусія – вчергове схвалила ці дії. Однак при цьому Мінськ ні словом не затнувся про встановлення дипломатичних стосунків з Цхинвалом та Сухумом.

Не заявив про це і головний партнер (не сателіт) Росії в СНД – Казахстан. Хоча Нурсултан Назарбаєв спеціально чисто по-східному барвисто розхвалив дії Росії з «відвернення кровопролиття», і навіть згадав перед пресою, що дізнався про війну чи не найпершим: адже він саме розмовляв з російським прем’єром Владіміром Путіним, коли тому потелефонували з цією звісткою (обидва політики перебували на Олімпіаді в Пекіні).

В цілому східні союзники Росії сформулювали свою позицію в декларації засідання Шанхайської організації співпраці, що відбулось 28 серпня в Душанбе.

У цій декларації держави-члени ШОС «висловлюють глибоку стурбованість» конфліктом на Кавказі, закликають розв’язувати проблеми мирним шляхом і високо цінують мирний план урегулювання, підписаний президентами Росії та Франції.

Однак декларація не містить жодного слова про визнання невизнаних республік. Навпаки – в ній спеціально наголошується на необхідності зберігати територіальну цілісність держав.

Як згодні всі спостерігачі, на такій позиції міг і повинен був наполягти Китай, який – на відміну як від Заходу, так і Росії – тримається її послідовно. Хоч у випадку з Косово, хоч у випадку з Абхазією.

Що стосується осередків світового антиамериканізму – Сирії, Ірану, Лівії, Венесуели – то, як і слід було чекати, влада цих країн схвально відгукнулась про дії РФ. (Венесуельський лідер Уго Чавес навіть присвятив цьому одне зі своїх регулярних телешоу). Ще з більшим захватом зустріли антигрузинське рішення терористичні організації ХАМАС та «Хезболла».

Однак і осетинам, і абхазцям, і грузинам від цього ні холодно, ні жарко.

Відтак, як і прогнозував , «прибічники» Росії в кавказькому конфлікті в більшості своїй просто більш чи менш потішились з чергового морального програшу Заходу. Робити ж конкретні висновки (і кроки) вони залишили безпосередньо зацікавленим в ситуації світовим гравцям.

Саме Європейський Союз сьогодні є ключовим таким гравцем. Від симпатій чи антипатій ЄС в нинішньому конфлікті залежить в першу чергу подальша доля пострадянського простору, який США мислиться як важливий, а Росією – як найважливіший елемент «Великої шахівниці» ХХІ століття.

«Унія європейська»

Цього разу ЄС, який не мав і не має єдиної позиції по відношенню до Москви, всупереч традиції, зумів принаймні зовні зобразити монолітність у своїх лавах.

Так, спочатку Європа – чи не вперше – налаштувала свою громадськість на різкі кроки. Коли Польща підготувала найжорсткіший проект резолюції (зокрема, йшлося про згортання інвестицій та обмеження на імпорт російської промислової продукції), в Європі не пролунало жодного впливового голосу «проти».

Навпаки: можливість санкцій підтвердив голова французького МЗС Бернар Кушнер.

Однак напередодні саміту сторони зробили кроки назустріч одне одному. Так, Росія неочікувано погодилася на можливу присутність у Грузії європейських миротворців.

Як повідомив російський МЗС, Москва не заперечуватиме проти «міжнародної поліцейської присутності» в зоні конфлікту, якщо така присутність буде сформована за мандатом ОБСЄ. Раніше Кремль кілька разів дуже різко заперечував проти відповідних пропозицій європейських держав.

У відповідь європейці пом’якшили свої позиції: верховний комісар ЄС з питань безпеки Хав’єр Солана заявив напередодні саміту, що «питання санкцій не стоїть». А французький президент Ніколя Саркозі, який все ще плекає надію отримати лаври миротворця, за даними преси, особисто телефоном переконував польського прем’єра Дональда Туска відмовитись від жорсткого проекту резолюції.

Польща зняла свої пропозиції, зосередившись натомість на вимогах надати Грузії фінансову та технічну допомогу від ЄС. Крім того, саме за наполяганням Варшави було прийнято заяву щодо активізації відносин Союзу з сусідськими країнами, зокрема – з Україною,

чим Київ просто зобов’язаний скористатись на саміті в Евіані 9 вересня.

Відтак питання здавалось вирішеним: чергова різка заява із засудженням дій Росії не надто вплинула б на настрої Москви. Тим більше, що ця заява виявилась не такою вже й різкою: так, європейці спеціально наголосили на необхідності уникнути «ізоляції Росії».

Однак пілюлю таки зуміли... підгірчити.

Заморожене зближення

За ініціативою Великобританії (що, втім, не афішувалось), Євросоюз одночасно з прийняттям заяви попередив Росію про заморозку переговорів щодо угоди про партнерство і співпрацю.

Це – відчутний удар по позиціях РФ, яка в таких важливих питаннях, як економічна співпраця чи вільне пересування громадян, просунулась у переговорах з ЄС в цілому далі, аніж, наприклад, різко «проєвропейська» Україна.

Не дивно, що російський МЗС висловив «глибоке розчарування» не заявами, а саме цим рішенням Брюсселя.

Інша річ, що в даному випадку Європа може не стільки карати Росію, скільки розв’язувати власні проблеми. Власне, переговори щодо угоди (попередня перестала діяти 1 грудня 2007 року) зривались вже двічі.

Вперше це було, коли переговори заблокувала Польща через ембарго на постачання до Росії польського м’яса. Вдруге – через Литву, яка вимагала дотримання Росією правил Енергетичної хартії.

Польща свого в кінцевому рахунку досягла, Литва – ні, якщо вважати її єдиною ціллю взагалі-то нездійсненну вимогу до Росії припинити використання «енергетичного кийка». Однак відтоді Євросоюз вкотре не зміг розв’язати власну кризу з Конституцією і ще більше загруз у проблемах розширення.

Відтак пауза в переговорах з росіянами може бути вигідна ЄС не лише з ідеалістичних міркувань.

Як би там не було, сьогодні Брюссель заявляє, що переговори буде поновлено тільки після відведення російських військ на ті позиції, які вони займали до 7 серпня. Як відомо, це є одним з невиконаних Москвою пунктів «плану Медвєдєва-Саркозі».

Поки що Росія твердить, що всі війська перебувають там, де їм належить: мовляв, армія вже пішла, лишились тільки передбачені міжнародними угодами «миротворці». Однак уже 8 вересня до Москви поспішає миротворець Саркозі.

Тоді й буде продовжено велику торгівлю довкола маленької Грузії.

P.S. На момент написання матеріалу з'явилась офіційна позиція МЗС України. Як заявив заступник міністра Костянтин Єлісєєв, Київ вважає заяву ЄС «своєчасною та адекватною». «Ми вважаємо, що на даному етапі не треба значно драматизувати ситуацію і демонізувати Російську Федерацію», – додав він.

На думку дипломата, «Ситуація дуже проста – треба добитися виконання мирної угоди».

Читайте також: Третя світова затримується