«Ураган Пейлін»: стихійне лихо Джона Маккейна

04 вересня 2008, 15:53
Данило МОКРИК


Написати коментар 2
Версія для друку 

Призначення кандидатур на посаду віце-президента США – один з ключових моментів американських президентських перегонів. Для обох таборів – як республіканського, так і демократичного – йдеться про надважливе стратегічне рішення, і до такої кандидатури стоїть ціла низка вимог: вона повинна бути популярною серед виборців (щоб рейтинг зріс), неочікуваною (щоб журналісти більше говорили), і, дуже бажано, мати чисту репутацію (щоб опоненти не підкопалися).

Фаворити Барак Обама і Джон Маккейн з цими вимогами справилися різною мірою. Вибір демократів на користь досвідченого Джо Байдена не був такою вже й несподіванкою, та в тому, що стосується електоральної підтримки та чистоти репутації, ставка вийшла більш ніж солідною. Якщо єдиною чіткою реакцією на неї з боку Маккейна стало чергове повторення республіканської передвиборчої мантри «Обама не готовий керувати країною», то це вже саме по собі свідчить - більше дорікнути нічим. Якби було, американці давно би вже все почули з вуст самого республіканця.

А от в останнього з вибором свого кандидата все вийшло з точністю до навпаки. Сенсаційність – єдиний результат, яким справді може похизуватися Маккейн після призначення своїм заступником губернатора штату Аляска Сари Пейлін.

Ось тільки медіа-простір, який він таким чином виборов, використовується зовсім не так, як того хотілось би кандидатові від Республіканської партії – сенсація-бо вийшла явно зі знаком «мінус».

Можливо, обираючи пані Пейлін своїм «віце», Маккейн таким чином хотів демонстративно побити віце-президентську карту Обами. Адже те, що Обама обрав собі помічником досвідчену людину, на погляд республіканського сенатора, свідчило про некомпетентність самого темношкірого кандидата – отже, за такою логікою, вибір Маккейна мав би свідчити на користь тези «Маккейн все знає і може сам». Бо в тому, що може і знає пані Пейлін, сумнівів більш ніж достатньо.

Та республіканці були б тільки раді, якби саме це виявилося найслабкішим місцем в кандидатурі губернатора Аляски.

Неабиякі проблеми Республіканській партії створила навіть не сама пані Пейлін, а її дочка Брістоль. Та в свої сімнадцять років виявилася на п’ятому місяці вагітності – і, ясна річ, неодруженою.

Воно ще б усе нічого, якби таке якимось чином трапилося у стані ліберальних демократів, та для переважно консервативних за своїм спрямуванням республіканців це – зовсім не така штука, на яку можна запросто закрити очі. Маккейн навіть в останню мить відмовився від своїх фаворитів на призначення республіканським віце-президентом, Джо Лібермана і Тома Ріджа, як від надто ліберальних (вони не підтримували партійну лінію щодо заборони абортів) – а тут таке.

Найцікавіше те, що, судячи з усього, для самого Джона Маккейна така пікантна деталь сімейної біографії Пейлінів, яка може суттєво вдарити по його рейтингу серед консервативно-християнського електорату, виявилася повною несподіванкою (хоча в оточенні сенатора це й заперечують). Ба більше, схоже, що жодного особливого вивчення біографії Сари Пейлін республіканці не проводили, узагалі розглядаючи її кандидатуру якось дуже поспішно і поверхнево, протягом заледве декількох днів (для порівняння: кандидатури згаданих вище Лібермана і Ріджа вивчалися протягом багатьох тижнів).

Якщо ж вірити чуткам, то розмаїтих яскравих «хвостів» в її життєвому досвіді можна відшукати чимало – тож зараз навіть на перших сторінках New York Times не дуже то й скромно шепочуться про те, що Республіканська партія найняла спеціально навчених людей, аби надати біографії пані Пейлін презентабельного вигляду. Ось тільки «причесати» історію з вагітністю її неповнолітньої дочки їм уже навряд чи вдасться.

Серйозної шкоди рейтингу сенатора Маккейна уже завдано – навіть попри те, що його опонент якщо й скористався цією ситуацію, то лише для того, аби цілком слушно засудити поширення чуток і нишпорення у чужій брудній білизні. Після «проколу» республіканців з Сарою Пейлін, згідно з останніми опитуваннями, Обама вже має від семи (згідно з USA Today) до восьми (CBS) відсотків переваги над Маккейном.

Заради справедливості варто зазначити: такі показники частково зумовлені тим, що останній з’їзд Республіканської партії викликав порівняно невеликий інтерес з боку ЗМІ, які більше уваги приділили урагану Густав, аніж політиці.

Та все ж якщо Маккейну і варто жалітися з приводу свого низького рейтингу на якесь стихійне лихо, то аж ніяк не на ураган, а насамперед на своє власне оточення, яке раз у раз підносить йому неприємні сюрпризи. Декілька місяців тому це був його радник Чарлі Блек, тепер естафету перейняла його віце-президент Сара Пейлін. Видається лише, що, на відміну від ураганів, таке стихійне лихо – з розряду тих, на які можливий майбутній президент мав би вміти впливати.

Якщо ж не вплине, то постане цілком резонне запитання – а чи готовий керувати країною Маккейн?