Диплодок

Написати коментар 4
Версія для друку 

Міністр закордонних справ СРСР (на хвилиночку – з 15 лютого 1957 р. по 2 липня 1985 р.!) Андрій Громико якось зібрав в МЗС у Москві посольський корпус для особистих вказівок. Під час наради пролунав дзвінок «вертушки» - міністра викликав сам Генеральний секретар, «дорогий Леонід Ілліч».

Андрій Андрійович виструнчився і, аби підлеглі не гаяли часу за його відсутності, наказав їм в якості, як би сказали нині – тренінгу, повправлятись у написанні ноти протесту. Повернувшись з Кремля, перевірив, відзначив добру підготовку еліти дипкорпусу і вказав на зразок - роботу посла СРСР у Вашингтоні (а де ж би сидіти найкращим!).

«Єдине мушу зауважити, товаришу, - сказав Громико, що в адресі, за якою ви посилаєте отримувача ноти на три літери, «на» - пишеться окремо. А у слові, яким ви характеризуете, що зроблять з ними радянські ракети, «в» пишеться разом до літери «ъ», за котрою йдуть «е», «б», «у» і так далі».

Хто не зрозумів, це – анекдот.

Хто не зрозумів, для чого автор притяг сюди старезний анекдот з сивою «бородою», та ще й матюкається - вибачте. Зараз поясню. Але спершу розкладу по полицях терміни й діючих персон.

Диплодок (лат. Diplodocus) – вимерлий плазун родини зауроподів ряду ящеротазових динозаврів пізнього юрського періоду. Сягав довжини 30 метрів, з яких більша частина приходилась на шию й хвіст. Його кості були пустотілими, тому для своїх гігантських розмірів диплодок важив відносно мало – коло 10 т.

Дипломат – посадова особа державного органу зовнішніх зносин (зовнішньополітичного відомства), уповноважена урядом для стосунків з представниками закордонних держав.

Сергій Вікторович Лавров – міністр закордонних справ Російської Федерації. Народився 21.03.1950 р. у вірменській сім’ї, що походила з Тбілісі. Випускник МДІМО, має ранг Надзвичайного й Повноважного Посла. З 1972 року (стажер посольства СРСР в Шрі-Ланці) пройшов всі щаблі кар’єрного дипломата МЗС спочатку СРСР, потім – РФ.

Девід Райт Мілібенд (David Wright Miliband) – міністр закордонних справ Великої Британії. Народився 15. 07. 1965 р. в сім’ї бельгійських та польських євреїв, що свого часу втекли на Острів від нацистів (батько – Ральф Мілібенд – був відомим теоретиком марксизму). Освіта – коледж Corpus Christi в Оксфордському університеті й ступінь магістра політології, здобута в Массачусетському технологічному інституті. Лейборист, керівник стратегічного апарату Тоні Блера в уряді 1997 – 2001 рр., далі – молодший міністр шкільної освіти, міністр урядової канцелярії, міністр місцевого самоуправління, міністр навколишнього середовища.

Різко критикував Росію за її роль в кавказькій кризі, але підкреслював, що Великобританія - проти ізоляції РФ і виключення її з «Великої вісімки».

Вибачте, що про Мілібенда більш детально, але це мотивується тим, що пан Лавров – відома фігура, а його британський колега чи то через молоде обличчя (хоча має 43 роки), чи то через непублічність на попередніх посадах все ще розглядається нашим широким загалом на кшталт якось «кіндер-сюрпризу».

Хочу також наголосити, що при Громико, повернувшись в 76-у з Шрі-Ланки, Сергій Вікторович пропрацював третім і другим секретарем Відділу міжнародних економічних організацій МЗС СРСР (1976 – 1981), а потім – до переходу динозавра радянської дипломатії на посаду голови Президії Верховної Ради СРСР - першим секретарем, радником і старшим радником Постійного представництва СРСР при ООН в Нью-Йорку. Мав час підготуватись.

Так от... Дзвонить Лавров Мілібенду... І чітко так, як вчили страші товариші... Де треба - разом, де треба – окремо...

Це не анекдот. 9 вересня оглядач британської The Sun Ендрю Портер описав у своєму блозі на сайті газети The Telegraph телефонну розмову Лаврова з Мілібендом. Єдина поправка до вищезазначеного: Лавров, аби бути абсолютно зрозумілим, говорив англійською. Тому замість соковитих, наповнених образами й чіткістю логічних контрукцій термінів радянсько-російської дипломатії часів Громико, мусив «факати», немов якийсь прищавий тинейджер з голівудівського серіалу.

«Who are you to fucking lecture me?» - питав, зокрема, Сергій Вікторович у Девіда Райта Ральфовича. Якщо перевести з радянсько-російської дипломатичної на нормальну, то звучатиме це приблизно так: «Шановний колего, вибачте, що запитую, але чи вважаєти ви природним, коли – з точки зору співбесідника - меньш досвідчена особа читає лекції більш досвідченій людині?»

Джерело, яке передало Ендрю Портеру зміст розмови, вказало, що в такій же невимушеній манері Сергій Лавров поцікавився у Девіда Мілібенда, чи добре він знає історію. «Fuck», ще сказав інформатор журналіста, так і літало. А чого вихотіли? Така вже паскудна мова – ні тобі послати, ні тобі «в...ти». «Фа» та «фа» - якась, курва, мелодія тобі для флейти, а не можливість донести до співбесідника всі категорії відтінків твого настрою.

До речі, журналісти The Telegraph дозвонились до британського МЗС. І співпрацівники тамтешнього зовнішньополітичного відомства підтвердили, що в розмові двох міністрів закордонних справ лунали лайливі слова. Правда, підкреслили дипломати, лаявся тільки один. Я не певен, що російське МЗС не виступить з заявою (щось на кшталт заяв про утиски російської мови в Україні), що лайливо, мов лайка, лаявся лайливою лайкою саме Мілібенд.

Он, обурила ж достойників МЗС РФ фраза представника Держдепу США Шона Маккормака «ці хлоп’ята на кожному повороті прагнуть уникнути зобов’язань, котрі взяті ними й під котрими президент Мєдвєдєв поставив своє ім’я».

«У зв’язку з цим я хотів би сказати, що мова «ці хлоп’ята» - це не та мова, котра використовується для своїх політичних та інших партнерів, - заявив офіційний представник МЗС РФ Андрій Нестеренко. – Така мова може викристовуватись в барах, припустимо, де-небудь в Техасі, але не на практиці міжнародного спілкування».

Та ти шо! А «fucking lecture» - це мова для кого? Для помічника бурильника селища Большая Пісса Удорського району республіки Комі? Для газоелектрозварювальника 3-го розряду сільгоспу «Хрєн рєдьки нє слащє» села Большой Куяш Челябінськї області? Чи для старшого звіротехніка села Большоє Бухалово у Вологодській області? (Назви населених пунктів справжні – можете перевірити в Інтернеті).

Одне слово – диплодок. Оброблядится рідким дристом від одного дзвінка «хазяїна» по «вертушці» - і хамити всенькому світові, це по-... Що, «по-нашому», хочете сказати? Ні, це по-їхньму, по-диплодокськи.

Кістки пустотілі, вага не відповідає розмірам, основа яких – шия та хвіст. Хвіст, що тягнеться з пізнього юрського періоду раннього совка. Причому, радянське минуле не має жодного значення. Можна, як ми бачимо на прикладі того ж Мілібенда, рости в марксистському оточенні й вирости людиною.

Першопричина – не в ідеології, а в генах. Можна бути й марксистом, але не гнати з матюками людей у «світле майбутнє» через ГУЛАГ.

А тому – до тих, хто все не може вгомонитися й верещить дурним квіком з приводу «єдіного братанія». Втомились за «в очерєдь, сукіни дєті!»? Прапор в дупу. Я не надто наліг на мову дипломатії?

Віктор Сльозко, АМІ «Новини-Україна», для