Грузія не чекає танків від Ющенка

Написати коментар 11
Версія для друку 

Весняний Тбілісі мало чим відрізняється від Києва – ті самі квітучі каштани і пух з тополь. Хіба що сонце більш палюче, і навколо зелені гори, а ще – хащі білбордів з представниками правлячої партії.

Цікаво, що їхня кількість (білбордів, а не представників) регулярно збільшується, а от реклами представників опозиційних партій досі навіть і не видно (вибори парламенту Грузії призначені на 21 травня – Ред.). Утім, їх уже чутно. Нещодавно чільний представник об’єднанної грузинської опозиції Леван Гачечиладзе знову намагався взяти штурмом будівлю Центральної виборчої комісії Грузії, бо його туди не пускали охоронці.

Це вже вдруге головний опозиціонер країни влаштовує бійку біля ЦВК: минулого разу Леван Гачечиладзе увірвався до будівлі відразу після оголошення попередніх результатів президентських виборів. Тоді бійка закінчилася взаємними образами і вибитим вікном.

Тим часом грузинський телепростір живе окремим життям. На всіх телеканалах (загальнонаціональних всього три, і жодного з них опозиційного) перш за все обговорюється тема загострення відносин з Росією.

У новому витку конфлікту Росія пішла білими. Практично одночасно Кремль, з одного боку, зняв фактичну блокаду Грузії, що тривала ще з минулого року, а з іншого – відмовився від ембарго у відношенні невизнаних республік Абхазії та Південної Осетії. Більше того: офіційна Москва закликала до встановлення стосунків із Абхазією та Пд. Осетією і інші країни світу.

В такий спосіб Росія, як переконані в Тбілісі, намагається ствердити свій статус «регіональної супердержави». Основних аргументів у росіян два. По-перше, Росія вважає прецедентом незалежність Косово, яку визнали США та провідні країни Західної Європи; по-друге ж, зняттям санкцій проти Грузії Росія демонструє свою відданість ідеалам «прав людини» - до чого, як відомо, дуже чутливо ставиться та ж таки Європа.

Черговий виток загострення стосунків почався із повідомлення про знищення над Абхазією грузинського безпілотного літального апарату. Інцидент народив цілу купу непорозумінь.

Зокрема, Грузія спочатку взагалі заперечувала політ апарату, і лише коли абхази представили його уламки, діаметрально змінила свою точку зору: Тбілісі почав твердити, що грузинські літаки мають цілковите право літати в грузинському небі (нагадаємо, Абхазію грузинська влада офіційно вважає своєю територією), а от той факт, що апарат було нібито збито літаком МіГ-29, демонструє порушення грузинського «небесного» суверенітету агресивною Росією.

Адже Абхазія МіГів на озброєнні не має...

У свою чергу, росіяни намагались довести, що МіГ належав... НАТО. Про це, принаймні, повідомили ЗМІ з посиланням на прес-секретаря Альянсу Джеймса Аппатурая.

Щоправда, градус дезінформації з грузинсько-російського питання зашкалює, і вірити не можна майже жодному повідомленню. Так, набула широкого розголосу історія з перекручуванням грузинським телебаченням заяв того ж таки Аппатурая щодо підтримки НАТО дій грузинського керівництва.

Проте в перекручуванні фактів винні далеко не одні лише грузини. Скажімо, збільшення контингенту російських миротворців у Абхазії було подане російськими ЗМІ як цілком закономірне – оскільки існуючі домовленості дозволяють доводити цей контингент до трьох тисяч особового складу. Але при цьому росіяни скромно змовчали, що кроки зі збільшення російського контингенту, всупереч тим-таки домовленостям, не були узгоджені з Тбілісі. Більше того - як твердить грузинська сторона, у командира миротворців з гарним українським прізвищем Чабан ще в 2006 році сплив відповідний мандат...

Таким чином, розібратись у ситуації збоку практично неможливо. Це, однак, не завадило офіційному Києву виступити з рішучою підтримкою дій грузинської сторони та із засудженням росіян (в останньому Україна була солідарна з ЄС та США).

«Україна та Грузія закликають Російську Федерацію відмовитися від реалізації проголошених планів щодо Абхазії та Південної Осетії. Україна готова розглянути питання про свою участь у миротворчих операціях разом з іншими зацікавленими сторонами», - сказано із цього приводу у спеціальній Спільній заяві Президентів двох країн – Михаїла Саакашвілі та Віктора Ющенка.

Це, до речі, перший випадок за часів президентства Ющенка, коли лідер Української держави робить спільну заяву з іноземним колегою. І також – перша в історії публічна заява Ющенка про готовність направити українських солдатів на виконання місії, не погодженої (принаймні, поки що) на міжнародному рівні.

Для українців це може виглядати досить дивно, з огляду хоча б на те, що Київ досі не висловив своєї офіційної позиції щодо тієї ж незалежності Косова. В свою чергу, грузинська опозиція виступає з заявами про те, що беззастережна підтримка Ющенком пана Саакашвілі може призвести до погіршення міждержавних відносин у випадку приходу до влади в Грузії опозиційних сил.

Це питання є для Грузії досить важливим, адже тутешня опозиція серйозно розраховує на перемогу в парламентських перегонах. Разом із тим, грузинська опозиція, як і влада, традиційно вважає Україну одним із найважливіших стратегічних партнерів.

З огляду на останнє, не дивно, що в цілому грузинська спільнота сприйняла заяву Ющенка-Саакашвілі з піднесенням. Більше того, в інформаційний простір Грузії уже вкинуто повідомлення про готовність України підтримати Грузію у можливому збройному конфлікті з Росією.

«Деякі газети пишуть, що в Україні вже формуються загони добровольців», - розповів кореспонденту тбіліський бізнесмен Баадур Кіпіані.

Разом із тим, перебільшувати мілітаризованість грузинського суспільства не випадає. За словами того ж пана Кіпіані, всерйоз війни ніхто не очікує. У Тбілісі не спостерігається і звичайних проявів наближення війни – ані дефіциту, ані виїзду мешканців, ані посилених поліцейських нарядів. Більше того: знов почала технічне мовлення закрита свого часу владою телекомпанія «Імеді», що належала покійному олігарху й опозиціонеру Бадрі Патаркацишвілі (повністю відновити роботу компанія планує у вересні).

«Об’єктивно між Росією і Грузією існують проблеми у взаємовідносинах, однак зараз вони використовуються лише з метою отримати політичні дивіденди. Причому з обох сторін. Пану Путіну вигідно отримати позитивні відгуки від російської громадськості, а пану Саакашвілі – від грузинської. На жаль, ця технологія використовується не вперше. Використати обличчя ворога - це найпростійший і найефективніший спосіб консолідації нації», - наголосив в коментарі незалежний експерт-аналітик Гія Хуханашвілі.

Війна виглядає малоймовірною і тому, що, незважаючи на поширений стереотип «джигіта з кинджалом», грузини – мирна нація. Це пояснюється різними факторами, один із яких – значна релігійність нації. Крім того, постійні війни вже виснажили народ, який насправді ледь нараховує 5 мільйонів людей. Самі грузини згадують, як ще кілька років тому у країні було стільки зброї, що замість новорічних фейєрверків використовувалися автомати Калашникова... Але цей сміх більше схоже на нервовий.

Відтак, усі непорозуміння між Росією і Грузією не впливають суттєво на відносини між народами. У Грузії дуже прихильно ставляться до росіян і постійно підкреслюють, що горці не сприймають російську політику, а не російських громадян. Ілюстрацією цього може стати нещодавній приїзд до Тбілісі відомого російського режисера Ельдара Рязанова. На зустріч із ним було важко пробитися, захоплені шанувальники його таланту розкупили квитки за кілька тижнів наперед, а найяскравішою подією була зустріч Рязанова з грузинським президентом: Михаїл Саакашвілі нагородив кінорежисера Орденом Честі і під час своєї урочистої промови згадав про давню обіцянку режисера запропонувати Саакашвілі роль у одній зі своїх кінострічок...

«Сподіваюсь, я вже пройшов кастинг?», - сказав Саакашвілі.

P.S. В час підготовки матеріалу надійшла інформація про призначення нового міністра закордонних справ Грузії. Цю посаду посіла Ека (Катерина) Ткешелавшвілі - колишня міністр юстиції та генеральний прокурор республіки.

Як повідомляв , її попередник в кріслі глави МЗС Давид Бакрадзе був призначений спецпредставником президента Саакашвілі і очолив виборчий список провладної партії замість спікера парламенту Ніно Бурджанадзе.

Утім, зміна головного дипломата країни навряд чи вплине на міжнародні стосунки Грузії в цілому, і відносини з Росією - зокрема. Принаймні, доки лишається на посаді президент держави, і доки рядові грузини, незалежно від політичних уподобань, вважають повернення Абхазії та Південної Осетії одним із головних завдань свого керівництва.

Читайте також: Владі Саакашвілі теж загрожує жінка