Росія рятує Лужкова чи зазіхає на Крим? ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

13 травня 2008, 13:50
Олександр МИХЕЛЬСОН, Ольга ШИШКО


Написати коментар 65
Версія для друку 

На травневі свята представники російської влади знову нагадали про себе в Україні. Цього разу в центрі скандалу опинився мер Москви Юрій Лужков. 11 травня в Севастополі Лужков, який приїхав на торжества на честь 225-ліття Чорноморського флоту РФ, вітаючи моряків, заявив, що Росія вирішуватиме питання державної приналежності Севастополя на користь свого «державного права».

До речі, напередодні українська Служба безпеки ще в аеропорту вручила чиновнику попередження про недопущення протиправних дій, які можуть бути розцінені як порушення законодавства України. Утім, мер Москви не врахував це прохання української сторони. «Це питання залишилося невирішеним, і ми його вирішуватимемо. Ми його вирішуватимемо на користь тих державних позицій і того державного права, яке має Росія по відношенню до своєї військово-морської бази – Севастополя… Я офіційно звернуся до керівництва нашої держави, офіційно звернуся до Державної думи й до Ради федерації, щоб знову порушити питання про Севастополь», - пообіцяв Лужков.

Таким чином, руки в СБУ були розв’язані, і мер Москви був оголошений персоною нон-грата в Україні.

Реакція російської сторони була доволі прогнозованою: МЗС Росії заступилося за мера Білокамінної. «У Москві зі здивуванням сприйняли рішення української влади про заборону Лужкову на в'їзд в Україну», - йдеться в коментарі Департаменту інформації і преси МЗС Росії. Крок української сторони росіяни назвали «недружнім»

На думку відомства, «меру Москви невиправдано інкримінується якесь зазіхання на територіальну цілісність України». «Лужков висловив лише думку, що, до речі, збігається з точкою зору більшості росіян, які болісно сприйняли розпад СРСР, що, як представляється, жодним чином не є замахом на суверенітет України», - зазначається в документі.

Отже, поцікавився у відомих експертів, як можна розцінювати заяви МЗС Росії на підтримку Лужкова, та чи можна вважати дії російської сторони зазіханням на територіальну цілісність України.

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова:

Звичайно, поки все обмежується заявами, які, попри певну інформаційну закритість, тим не менше, прориваються зсередини самої Росії. Ці заяви МЗС Росії свідчать про те, що міжнародні гарантії, які колись давали Україні, насправді мало чого варті. З боку Росії вони залишилися на папері. Формули, записані в Будапештському меморандумі, по суті, не дозволяють сьогодні його використати як інструмент вирішення цього питання. В аналогічній ситуації ще 15 років тому, коли було питання по Севастополю, Україна прямо звернулася до Ради Безпеки ООН, і було відповідне рішення, яке поставило крапку на цьому.

А сьогодні, мабуть, треба говорити не про якісь зовнішні гарантії, а про спроможність захистити свої інтереси. І якщо говорити про безпеку, то відповідь в даному випадку абсолютно зрозуміла: вступ до системи колективної безпеки, яка існує в Європі. Ми ідемо європейським шляхом, а єдина така система в Європі, яка сьогодні існує – це НАТО. Отже, нам потрібно вступати до НАТО. Тому треба залишати ілюзії, і прагматично сприймати ситуацію, яка може скластися в найближче століття.

Те, що не чутно різких голосів з боку країн Європейського союзу та з боку Сполучених Штатів, це не значить, що вони не відслідковують ситуацію. Коли в Грузії, скажімо, ситуація загострилася, то негайною була реакція представників цих країн. Стосовно України питання, насправді, ще не таке, щоб говорити про якісь заяви з боку інших країн. Україна поки що сама спроможна відстоювати свої інтереси.

Крім того, у нас є достатньо двосторонніх механізмів з тією самою Росією для того, щоб сьогодні з’ясувати, наскільки ця позиція відповідає баченню нового президента Росії, нового прем’єр-міністра. У мене немає ілюзій з цього приводу, але, тим не менше, треба провести такі зустрічі на рівнів президентів і прем’єрів.

Дискусії щодо територіальної приналежності Севастополя з юридичної точки зору абсолютно безглузді. Севастополь – це українське місто, і це давно визнано всіма. Будь-які спроби зазіхання на територіальну цілісність і суверенітет України будуть дуже чітко відслідковуватися і жорстко припинятися з боку єдиної структури, яка має імперативний вплив на рішення країн, що входять в ООН – це Рада Безпеки ООН.

Анатолій Гриценко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, екс-міністр оборони:

За будь-яких умов «собаки гавкають, а караван має йти». Іти вперед, до нормальних європейських стандартів. Ці заяви російської сторони прогнозовані заздалегідь, на превеликий жаль. Мене більше турбує те, що коли Лужков робив ці заяви, значна частина українців, які стояли на площі, аплодували.

Не можна говорити, що РФ офіційно претендує на територію України. Вони, з одного боку, намагаються «зберегти обличчя», захищаючи мера своєї столиці. Але, з іншого боку, вони демонструють можливий вплив на ситуацію в Україні, якщо вона буде робити такі політичні кроки, які не подобаються Росії. Я б і не применшував, і не перебільшував цю заяву. Росія веде великі геополітичні ігри.

Станислав Белковский, директор Института национальной стратегии:

Официальная линия Кремля ни в коей мере не сводится к представлению Лужкова. Это может быть неуклюжая попытка «отмазать» Лужкова, показать, что он не совершил ничего незаконного с точки зрения международного права и двусторонних отношений, а просто продемонстрировал точку зрения русского народа на происходящее.

Я прекрасно понимаю, что с точки зрения сторонников Украины в НАТО такие высказывания просто великолепны. Поэтому я понимаю, что очень приятно было подать это заявление как предъявление территориальных претензий. Однако это де-факто не так. То есть никаких территориальных претензий Россия Украине не предъявляет, и предъявлять не будет. Есть просто эмоциональная перебранка. А Лужков уже 10 лет повторяет одно и то же.

Если смотреть на вещи реально, то никакой угрозы нет. Но если пытаться использовать заявления Лужкова в пропагандистском ключе, то остановить это невозможно.

P.S. До речі, вирішивши не зупинятися на досягнутому, СБУ письмово попередила депутата російської Держдуми Костянтина Затуліна – щоб, мовляв, не дозволяв собі різких заяв у бік України. Цікаво, що ця фігура теж давно не дає спокійно спати вітчизняній СБУ. Цьому політику вже забороняли в’їжджати до нашої країни – ще 3 червня 2006 року. Тоді Затулін навіть збирався відшкодувати нанесений йому моральний збиток у Європейському суді з прав людини. Щоправда, вже наступного року депутат знов отримав дозвіл перетинати російсько-український кордон.