Владі Саакашвілі теж загрожує жінка

24 квiтня 2008, 17:57 - Євгенія РУДЕНКО, Тбілісі

Весна в Тбілісі ознаменувалася не тільки клумбами, щедро прикрашеними голандськими і грузинськими тюльпанами, а й парламентськими виборами. На головних вулицях міста вже красуються білборди з представниками правлячої партії «Єдиний національний рух» зі слоганом «Справа замість балачок».

Реклами представників опозиції поки не видно, однак вже зрозуміло, що найкращі місця розкуплені і грузинська столиця знову буде наповнена рекламою у червоно-білих кольорах. В основу кольорової гами «Єдиного національного руху» покладений грузинський прапор, на якому зображено 5 червоних хрестів на білому тлі.

Той самий символ використовував і Міхаїл Саакашвілі під час президентських виборів на початку цього року. Нагадаємо, позачергові президентські вибори в Грузії призначили після масових акцій протесту, пов’язаних із побиттям поліцією мітингувальників від опозиції в Тбілісі 7 листопада минулого року.

5 січня Саакашвілі, за офіційними даними, переміг у першому турі, отримавши 53 % голосів. Однак грузинському лідерові не вдалося отримати моральної перемоги. Опозиція звинуватила його у масових фальсифікаціях, і, помітингувавши декілька днів на засніжених майданах (цієї зими в Тбілісі було небачено багато снігу), подалася готуватись до парламентських виборів.

Саме парламентські вибори, що відбудуться 21 травня, розглядаються опозицією як можливість дати рішучий бій «режиму Саакашвілі» (до речі, «революція троянд», що привела Саакашвілі до влади в 2003 році, теж сталась саме після парламентських виборів). Для таких надій є певні підстави.

Так, хоча грунтовна підготовка правлячої партії до виборів одразу впадає в очі, а спільного меседжу від опозиції немає досі, симпатії до опозиції серед електорату вищі. Якщо вірити опитуванню грузинської газети «Резонанс», правлячу коаліцію підтримують лише близько 20% респондентів, а більше 30% - прибічники опозиції.

З іншого боку, цілих 50 % тих, хто не визначився – це величезна цифра, що відображає певну розгубленість суспільства. До того ж, опозиція розділена на кілька партій, і голоси виборців розподіляються між ними. Тому якщо правляча коаліція програє парламентські вибори, то для формування більшості опозиційним партіям теж знадобиться коаліція. А розбіжностей та чвар між ними чимало.

Остання ситуація до болю нагадує нещодавні позачергові парламентські вибори в Україні.

Однак Україна – не Грузія. За кілька хвилин до закінчення реєстрації партій на парламентських виборах в Грузії від своєї участі відмовився не простий кандидат від правлячої партії – перший номер у списку «Єдиного національного руху», спікер парламенту Грузії, лідер № 2 «революції троянд» Ніно Бурджанадзе. Вдягнута у світлий діловий костюм з улюбленим білим перловим намистом, спікерка лаконічно оголосила про зняття своєї кандидатури з виборчих перегонів.

«Рішення остаточне і воно не зміниться», - сказала вона.

Пояснення рішення дуже просте – проблема в узгодженні партійного списку. За наявною інформацією, приводом стала незгода Саакашвілі на включення до списку Нугзара Габрічідзе – генерального прокурора за часів президентства Шеварднадзе (незважаючи на посаду, Габрічідзе таємно співпрацював із «трояндовими революціонерами»).

Проте це пояснення звучить не абсолютно переконливо. Тим більше, що тепер, протягом буквально дня, списки «зачистили» і від інших соратників Бурджанадзе.

За словами грузинського аналітика, який відмовився називати своє ім’я, у рішенні спікера проглядається кілька підводним каменів. Перший – це корумпованість сім’ї Бурджанадзе.

В Грузії відомо, що пані спікерка виросла у заможній родині. Її батько Анзор Бурджанадзе у часи Едуарда Шеварднадзе керував корпорацією хлібопродуктів Грузії і, за непідтвердженою інформацією, нажив на цьому немалий статок, видаючи низькоякісний закордонний продукт за високоякісне зерно, з якого робився грузинський хліб, що потрапляв на полиці магазинів. А чоловік Ніно Бурджанадзе Бадрі Біцадзе, колишній військовий прокурор, а потім заступник генпрокурора Грузії, нібито був замішаний у зв’язках з чеченськими сепаратистами. Жодна з цих чуток досі не має свого офіційного підтвердження, однак саме з цим аналітики і пов’язують таку тривалу відданість Бурджанадзе президентові Грузії...

Другий підводний камінь – незгода з Міхаїлом Саакашвілі під час уже згаданих листопадових подій, коли мирний мітинг розігнали кийками та сльозогінним газом. Знову ж таки за чутками, спікерка хотіла домовитися з опозицією і вийти їй назустріч, але за наказом глави держави її роль обмежилася веденням переговорів.

Якщо всі ці чутки скласти до купи, виходить цілісніший образ глави парламенту Грузії і стає зрозумілішим її рішення – незгода з президентом, яку вона тримала у собі до останнього через страх за корумповані оборудки своєї сім’ї.

Опозиція з радістю була б готова прийняти до себе Ніно Бурджанадзе (хто ж відмовиться від такої яскравої політичної фігури?), однак спікер парламенту не поспішає. Поки вона дотримується середньої позиції: після оголошення про відмову від виборів Бурджанадзе заявила, що країна розвивається «у стратегічно правильному напрямі», та водночас звернула увагу на те, що деякі «політичні процеси вимагають коригування».

Подейкують, що Бурджанадзе створить свій власний проект. Між іншим, до цього напевне схвально поставиться Захід – президент Саакашвілі, схоже, добре зіпсував там свій імідж. Непрямим свідченням тому є згода Франції надати політичний притулок екс-міністру оборони Грузії Іраклію Окруашвілі, якого на батьківщині заочно прирекли до 11 років ув’язнення за звинуваченням у хабарництві.

Якщо ж під час травневих виборів стануться якісь інциденти і влада вживе силу до опозиції, Бурджанадзе стане в очах усього світу головним претендентом на крісло Саакашвілі. Проти, зрештою, не буде й Росія. Адже Кремлю важливо не стільки скоригувати «антиросійський курс» Грузії (який суттєво не зміниться – з тих же причин, з яких курс Росії, наприклад, є і буде антиамериканським), скільки побачити особисту поразку ненависного лідера сусідньої держави.

Разом із тим, враховуючи викладену вище інформацію про гріхи родини спікера (якщо вона, звісно, відповідає дійсності), зважитись на виступ проти Саакашвілі Бурджанадзе буде дуже й дуже непросто.

Поки ж грузинська громадськість, незважаючи ні на які заяви Ніно Бурджанадзе, сприйняла цю «відставку за власним бажанням» просто: Міхаїл Саакашвілі втрачає своїх партнерів і соратників.

Президент це розуміє. Місце Бурджанадзе довго вакантним не лишилося – першим номером у списку правлячої партії миттю став Давід Бакрадзе, колишній мінстр закордонних справ Грузії, а з сьогоднішнього дня – спеціальний представник президента. Однак ці постійні кадрові перестановки говорять лише про одне – Саакашвілі втрачає цілісність своєї команди, а вона і є запорукою його успіху.

Читайте також: Як Саакашвілі відморозив собі перемогу