Місія для Тимошенко: «велика чистка»

Написати коментар 3
Версія для друку 

Якщо комусь сьогодні в українській політиці не позаздриш, то це Юлії Володимирівні. Її політична сила після виборів перетворилася на той самий корабель з пробоїною, який щурі-депутати покидають цілими зграями. Програні вибори зірвали ширму, і кадрова проблема в БЮТ розкрилася перед громадськістю у всій своїй красі.

Друзі, кажуть, пізнаються в біді – а політична біда Тимошенко виявила серед її «друзів» чимало «тушок». До шести першопрохідців, притягнутих до коаліції непереборним владним магнітом іще в середині березня, згодом додалося іще декілька, а ось

днями «стушився» ще й Андрій Портнов, донедавна відомий з ефіру політичних ток-шоу як переконаний тимошенколюб, в грудях якого замість серця б’ється бютівський логотип.

Перехід Портнова до адміністрації президента Януковича у свою чергу обіцяє стати ниточкою, за якою в теплі регіональні обійми потягнеться ціла група (може, навіть групи) депутатів-бютівців. За гарячими слідами

анонімне джерело в БЮТ вже заявило, що наступна партія «тушок» може включити в себе аж 25 нардепів.

Отже, перевірка головної на сьогодні опозиційної сили в країні на політичну вошивість принесла пані Тимошенко невтішні результати. Якщо ж додати до цього іще нехай одного-єдиного, але такого знакового Віктора Лозінського, який не пройшов перевірку на вошивість чисто людську, то картина кадрової проблеми у БЮТ взагалі стає доволі яскравою і багатогранною.

У цій проблемі, по правді кажучи, нічого несподіваного немає й близько. Такою вже є національна специфіка набору людей на прохідні місця у виборчих списках політичних сил, що їх частенько об’єднує хіба лише бажання бути при владі. Це, звісно, стосується далеко не тільки політичної сили Тимошенко. І нехай не сама Юлія Володимирівна цю специфіку започаткувала, зате вона де-факто підтримала її обома руками – за що, власне кажучи, зараз і розплачується по повній програмі.

Очевидно, що «леді Ю» цю проблему прекрасно усвідомлює і добре бачить її корені. Різка зміна політичної орієнтації Андрія Портнова, схоже, остаточно переповнила її чашу терпіння, і днями вона обіцяла провести в рядах блоку свого імені грандіозну «велику чистку», аналогів якій Україна не бачила за всю свою незалежну історію.

Ця заява Юлії Володимирівни, цілком можливо, є найбільш адекватним її кроком з моменту поразки на президентських виборах.

Якщо її слова не розійдуться з ділом, то може статися, що в результаті теперішня кадрова криза сприятиме виходу БЮТ на якісно новий організаційний рівень. Більше того, власне оця криза в політичній силі Тимошенко могла б призвести і до подібного перетворення на всій українській політичній сцені загалом.

Адже, як вже сказано вище, на сьогодні у всіх присутніх нині у парламенті політичних силах принцип підбору кадрів дуже схожий – а це значить, що потенційно така сама кадрова криза може виникнути у кожній із них. Тому

легко собі уявити, що, скажімо, якби вибори виграв не Янукович, а Тимошенко, то схожим чином розвалювалася б Партія регіонів.

Лідери цих політичних сил, спостерігаючи за тим, що зараз відбувається у БЮТі, мають чудовий привід замислитися. Якщо у тій же-таки Партії регіонів іще могли більш-менш проігнорувати перехід під крило Ющенка однієї Раїси Богатирьової, то таке масове «тушкування», яке відбувається зараз, не повинно було б залишити їх байдужими – нехай воно й наразі відбувається не з ними.

Так, зараз вони – при владі, але що таке, за великим рахунком п’ять років? Вони минуть швидко, і історія може повторитися якраз із «регіоналами». Ігнорувати таку можливість з боку керівництва ПР було б щонайменше нерозумно.

Отже, з наближенням наступних парламентських виборів усі політичні сили, якщо дійсно хочуть залишатися силами, мали б провести у своїх рядах аналогічні «великі чистки», аби від такої можливості себе убезпечити. І, відповідно, провести набір нових кадрів насамперед за ідеологічним принципом.

За такого підходу в українській політиці на зміну бізнес-клубам з особливими інтересами можуть нарешті прийти реальні політичні партії з ідеологічною базою.

Раніше така зміна було просто теоретично бажаним сценарієм, передумовою для «дорослішання» української демократії і політичної культури. Феномен бютівських «тушок», символічно уособлений Портновим, досить переконливо показав, що без такої зміни самі діючі нині політичні сили можуть не вижити. Те, що раніше було бажаним, на сьогодні стало практично необхідним.

Наразі це – теорія. На практиці перший крок у даному випадку так чи так належить зробити Юлії Тимошенко. І якщо її обіцяна «велика чистка» справді відбудеться, якщо будуть прийняті нові принципи у кадровій політиці БЮТ і якщо таким чином цей блок міцно скріпить і посилить насамперед ідеологія, якщо вона продемонструє усі переваги такої зміни, то лихо однієї політичної сили у довготривалій перспективі може стати благом для всієї української політики.